Конспекти уроків до розділу 8 "Основи цивільного захисту"

УРОК № _11__.

Тема.2-1.ОЦЗ. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ МИРНОГО І ВОЄННОГО ЧАСУ. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО ЧАСУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ І БЕЗПЕКУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити причини виникнення надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, їх вплив на довкілля та безпеку життєдіяльності людини, вражаючі фактори ядерної зброї та сучасних звичайних засобів ураження, осередки ядерного, хімічного та біологічного ураження. Оцінити обстановку в надзвичайних ситуаціях.

Навести приклади виникнення надзвичайних ситуацій на Україні та за її межами.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Класифікація та причини виникнення надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

2. Надзвичайні ситуації мирного часу та їх вплив на довкілля і безпеку життєдіяльності людини.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Лекція вчителя.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ МИРНОГО І ВОЄННОГО ЧАСУ.

Надзвичайними ситуаціями в мирний і воєнний час, що впливають на довкілля і безпеку життєдіяльності людини, є аварії, катастрофи, стихійні лиха, наслідки застосування хімічної та бактеріологічної зброї, зброї масового ураження, звичайних засобів ураження, тероризм, їх класифікують за причинами і наслідками виникнення, масштабами завданих збитків та ушкоджень, знищення матеріальних цінностей та ураження людей.

2.НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО ЧАСУ

Аварії та катастрофи

Аварія — пошкодження, вихід з ладу або руйнування, спричинене техногенними (виробничими, технологічними) чи природними чинниками, що призводить до знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей. Катастрофа — це раптове лихо або аварія значних масштабів, що супроводжується тяжкими трагічними наслідками (знищення, загибель, руйнація).

Небезпечними наслідками великих аварій є пожежі та вибухи. Вибухають під великим тиском котли, балони, трубопроводи на промислових підприємствах, вугільний пил і газ у шахтах, пара лакофарбових речовин на меблевих і деревообробних підприємствах. На об'єктах нафтової, хімічної і газової промисловості аварію спричинюють загазованість атмосфери, розлиття нафтопродуктів, агресивних рідин та сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Найнебезпечніші аварії можуть виникнути там, де виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні, вибухо- і вогненебезпечні речовини і матеріали: на підприємствах хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної та інших споріднених галузей промисловості тощо.

Здебільшого аварії трапляються через конструктивні причини або порушення технології виробництва, правил експлуатації обладнання, машин і механізмів; низьку трудову і технологічну дисципліну; недотримання заходів безпеки чи недбайливе ставлення до них; незадовільне впровадження прогресивних систем пожежогасіння; відсутність належного нагляду за станом обладнання; а також через стихійні лиха.

Ці та інші чинники можуть спричинити в мирний час глобальні катастрофи, як це сталося, наприклад, на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Нині у світі нараховується до 6 млн хімічних речовин; 90 % з них — це органічні сполуки, більшість яких токсичні. У промисловій технології щодо токсичних хімікатів вживається поняття «шкідлива речовина»; при контакті з організмом людини вона може викликати травми, отруєння, захворювання, інші відхилення у стані здоров'я.

До групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) відносять не всі шкідливі речовини, а тільки ті, що заражають повітря в небезпечних концентраціях, здатних викликати масові ураження людей, тварин і рослин. За фізичними властивостями до групи СДОР належать:

тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гранозан, етилмеркурфосфат, єтилмеркурхлорид, меркуран;

рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском: у підгрупі А — аміак, окис вуглецю; у підгрупі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;

рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску: у підгрупі А — нітро- й аміносполуки ароматичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б — нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;

димучі кислоти — сірчана, азотна, соляна, плавикова, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.

Розглянемо основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин, що зберігаються у значних кількостях на підприємствах, які їх виробляють або використовують.

Хлор — газ жовто-зелєного кольору з різким характерним запахом. Малорозчинний у воді, важчий за повітря, тому накопичується в низинах. У великих кількостях використовується для відбілювання в промисловості, знезараження питної води та ін, Перевозиться в зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Потрапивши в атмосферу, димить.

Аміак — безбарвний газ із характерним різким запахом (нашатирний спирт). Легший за повітря. Добре розчиняється у воді. Рідкий аміак використовується як робоча речовина у холодильних машинах. Аміачна вода застосовується як добриво. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Потрапивши в атмосферу, димить.

Двоокис сірки (сірчистий газ, сірчистий ангідрид) — безбарвний газ із характерним різким запахом. Добре розчиняється у воді. У великих кількостях використовується для виготовлення сірчаної кислоти, застосовується в паперовому і текстильному виробництві, для дезінфекції приміщень.

Сірководень — безбарвний газ із неприємним запахом, пара якого утворює з повітрям вибухонебезпечні суміші. Важчий за повітря. Розчиняється у воді.

Акрилонітрил (нітрил акрилової кислоти) — безбарвна, легколетка, низькокипляча рідина з неприємним запахом. Розчиняється у воді. Пара важча за повітря. При взаємодії акрилонітрилу з повітрям утворюються вибухонебезпечні суміші. Під час горіння акрилонітрилу виділяються отруйні гази.

Синильна кислота — безбарвна, прозора, дуже летка рідина. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою.

Фосген — безбарвний газ. При температурі нижче 8 °С конденсується (у безбарвну рідину). Запах нагадує запах прілих фруктів чи сіна. Фосген важчий за повітря. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

Бензол — безбарвна рідина з характерним запахом. Його пара важча за повітря і утворює з ним вибухонебезпечні суміші.

Стихійні лиха

Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди життєдіяльності населення, знищує матеріальні цінності.

Пожежі — це стихійне поширення вогню, що вийшов з-під контролю людини. Пожежі завдають величезних матеріальних збитків і нерідко призводять до загибелі людей.

Повені — значні затоплення суходолу, коли вода в річках піднімається вище звичайного рівня внаслідок

рясних опадів, швидкого танення снігів, утворення льодових заторів тощо.

Землетруси — коливання земної поверхні та підземні поштовхи. Це жахливе стихійне лихо виникає зненацька. І хоча тривалість основного поштовху не перевищує кількох секунд, його наслідки сягають величезних масштабів. Запобігти землетрусу, зупинити чи уникнути його неможливо. Люди ще не навчилися точно передбачати його початок.

На земній кулі щороку відбувається понад 100 тис. землетрусів; більшість з них призводять до загибелі тисяч людей і до різноманітних руйнувань.

Селеві потоки — це стрімкий рух з гір селю — суміші води, каміння, щебеню, піску і глини; вони затоп люють, знищують усе на своєму шляху.

Зсуви відбуваються частіше по берегах річок і во доймищ. Основною причиною їх виникнення є надлиш кове насичення підземними водами глинистих порід до текучого стану, внаслідок чого вниз по схилах зсовуються величезні маси ґрунту, а разом з ним — усі споруди.

Снігові замети утворюються взимку під час сні гопадів і можуть бути настільки великими, що набува ють характеру стихійного лиха.

Ураган — це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Бофорта).

Шквал — різке короткочасне посилення вітру (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин), іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку, частіше під час грози. Ширина шквалу 2-3 км.

Сучасний тероризм

Наприкінці XX — початку XXI ст. тероризм став справжнім лихом. Бід поодиноких актів насильства (вбивства політичних лідерів країн, визначних діячів демократичного руху) сучасні терористи дедалі частіше переходять до масового фізичного знищення невинних людей.

Події 11 вересня 2001 р. в США (зруйнування Між народного торговельного центру), вибухи і захоплення заручників у Москві та інших містах Росії, серія терори стичних актів на транспорті у Франції, Іспанії та інших країнах призвели до загибелі тисяч людей. Діяльність масових терористичних організацій («Аль-Каїда» та ін.) створюють серйозну загрозу людству в усьому світі.

Боротьба з тероризмом стає нині справою не лише дер жавних спецслужб, до неї тепер залучаються форму вання цивільної оборони, а також населення.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1) Що таке надзвичайні ситуації?

2) Які є надзвичайні ситуації мирного часу?

3) Які загрози вони складають?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № 12___.

ОЦЗ Тема.2-2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити надзвичайних ситуацій воєнного часу, їх вплив на довкілля та безпеку життєдіяльності людини, вражаючі фактори ядерної зброї та сучас них звичайних засобів ураження, осередки ядерного, хімічного та біологічного ураження. Оцінити обстановку в надзвичайних ситуаціях.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Ядерна зброя.

2 Вплив уражальних чинників ядерного вибуху на людей і будівлі.

3. Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.

4. Особливості нейтронної зброї

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Лекція вчителя.

Надзвичайні ситуації воєнного часу характеризуються насамперед застосуванням ядерної, хімічної, бактеріоло гічної зброї та інших сучасних засобів масового ураження.

Ядерна зброя

Ядерною називається зброя, енергія для вражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу ядерного палива. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністра тивних і промислових об'єктів, споруд, техніки.

Уражальна дія ядерного вибуху залежить від потуж ності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасу характеризується троти ловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєпри пасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на понадмалі (менше 1 тис. т), малі (1-10 тис. т), середні (10-100 тис. т), великі (100 тис. т — 1 млн т) і понадвеликі (понад 1 млн т).

Уражальні чинники ядерного вибуху: ударна хвиля, світлове випромінювання, електромагнітний імпульс, про никаюча радіація і як наслідок — радіоактивне зараження місцевості в районі вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля — це поширення стиснутого повітря в усі боки від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск — це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску повітря у Системі одиниць (СО) — паскаль (Па), поза системна одиниця — кілограм-сила на квадратний сантиметр (кгс/см²). Один кгс/см² дорівнює 100 кПа.

Світлове випромінювання — це потік променевої енер гії, що включає ультрафіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху, що світиться. Тривалість світлового випроміню вання залежить від потужності заряду (від 2 до 12 с).

Проникаюча радіація — потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху. Час дії проникаючої радіації — 15-20 с, а потім хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхні землі.

Доза випромінювання — це кількість енергії іонізу ючих випромінювань, поглинутих одиницею маси опро мінюваного середовища.

Експозиційна доза — це доза випромінювання у по вітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні тіла людини. У СО експозиційна доза вимірюється у куло нах на 1 кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експо зиційної дози є рентген (Р). Один рентген дорівнює 2,58 • 10'⁴ Кл/кг. Рентген — це доза рентгенівського і гамма-випромінювання, під впливом якої в 1 см³ сухого по вітря за нормальних умов (температура 0 ° С, тиск 760 мм рт. ст.) утворюються іони, що несуть одну електростатич ну одиницю кількості електрики кожного знака. Доза в один рентген дорівнює 2,08 • 10⁹ пар іонів в 1 см³ повітря.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів від місця вибуху. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій місце вості джерелами радіоактивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядерної речовини; радіоактивність, що з'являється у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Під час вибуху ядерного боє-припасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної хмари має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження: помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г) (мал. 139 і табл. 9).

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) — це потужне елек тромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередачі, в антенах радіостанцій.

На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактив ного забруднення наносяться різними кольорами: А — синім, Б — зеленим, В — коричневим, Г — чорним.

Вплив уражальних чинників ядерного вибуху на людей і будівлі

Ураження, що виникають під дією ударної хвилі від ядерного вибуху, діляться на легкі, середні, важкі і над-важкі (смертельні).

Легкі ураження виникають при надлишковому тис ку У фронті ударної хвилі 20-40 кПа і характеризуються легкою контузією, тимчасовою втратою слуху, легкими ушкодженнями та вивихами.

Середні ураження виникають при надлишковому тиску 40-60 кПа і характеризуються травмами мозку з непритомністю, пошкодженням органів слуху, кровоте чами з носа та вух, переломами і вивихами кінцівок.

Важкі і надважкі ураження виникають при надлиш кових тисках відповідно 60-100 кПа та понад 100 кПа і супроводжуються травмами мозку з довготривалою

непритомністю, пошкодженням внутрішніх органів, тяж кими переломами кінцівок. Побічний вплив ударної хвилі виявляється в ураженні людей уламками будівель, камін ням, деревами, битим склом та іншими предметами.

Світлове випромінювання, впливаючи на людей, ви кликає опіки ділянок тіла, очей, тимчасову втрату зору. Залежно від значення світлового імпульсу розрізняють опіки шкіри чотирьох ступенів: перший ступінь — почервоніння, припухлість і набрякання шкіри; другий ступінь — утворення пухирів; третій ступінь — омертвіння шкіри й утворення виразок; четвертий ступінь — омертвіння не тільки шкіри, а й шарів тка нин, обвуглення.

Проникаюча радіація (гамма-випромінювання та по тік нейтронів) — це активно проникаючі види іонізуючих випромінювань, які для людини найбільш небезпечні при зовнішньому опроміненні.

Радіоактивні частинки (бета і альфа) мають малу проникаючу здатність і безпечні при зовнішньому опроміненні людини. Проте при потраплянні всередину організму людини з їжею, водою і повітрям вони дуже не безпечні. Під впливом іонізуючої радіації руйнуються окремі складні молекули і елементи клітинних структур (табл. 10). Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму. Внаслідок такого впливу виникає променева хвороба. За ступенем важкості променеві хвороби ділять на чотири групи.

Променева хвороба І ступеня (легка група) виникає при сумарній дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 тижнів, після чого з'являються загаль на слабкість, нудота, запаморочення, підвищення темпе ратури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.

Променева хвороба II ступеня (середнягру па) виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається первинна реакція організ му (нудота і блювання). Потім триває прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання виявляються яск равіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2-3 місяці.

Променева хвороба III ступеня (важкагру па) виникає при дозі 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період — 5-10 діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.

ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

Променева хвороба IV ступеня (надважка група) виникає при дозі понад 600 рад. У більшості ви падків закінчується смертю.Осередком ядерного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу вражальних чинн иків ядерного вибуху. Осередки ядерного ураження умов но поділяють на такі зони з приблизно однаковими за характером руйнуваннями: зона повних руйнувань, зона великих руйнувань, зона середніх руйнVвань, зона слаб ких руйнувань.

Особливості нейтронної зброї

Нейтронна зброя — це різновид ядерної зброї; її ос новним уражальним чинником є проникаюча радіація. Боєприпаси з потужним виходом нейтронного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати ней тронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атом ного запалу, входять важкі ізотопи водню — дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий тиск і висока температура, що створює умови, не обхідні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняєть ся під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

Уражальні чинники нейтронного боєприпасу з енер гетичним співвідношенням основного та ініційованого зарядів 50 : 50% наводяться в таблиці 11.

За вражальною дією на людей вибух нейтронного боєприпасу потужністю 1 кт (кілотонна) еквівалентний вибуху сучасного тактичного атомного боєприпасу по тужністю 10-12 кт.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1) Що таке надзвичайні ситуації воєнного часу?

2) Які є уражальні фактори ядерної зброї?

3) Які загрози вони складають?

4) В чому складаються особливості дії нейтронних боєприпасів?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _13__.

ОЦЗ Тема.2-3. ХІМІЧНА ЗБРОЯ.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити надзвичайних ситуацій воєнного часу, їх вплив на довкілля та безпеку життєдіяльності людини, вражаючі фактори хімічної зброї, осередки хімічного ураження.

Оцінити обстановку в надзвичайних ситуаціях.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Хімічна зброя

2.Вплив отруйних речовин (ор) на організм людини

3.Дії під час застосування хімічної зброї, або аварії.

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Лекція вчителя.

1. Хімічна зброя — це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До неї належать бойові отруйні речо вини, засоби їх застосування і доставки до цілі.

Отруйні речовини (ОР) — хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Існує така кла сифікація отруйних речовин за характером токсичної дії:

1) нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, Ві-Екс;

2) шкірно-наривні — іприт;

3) загальноотруйної дії — синильна кислота, хлорціан;

4) задушливі — фосген;

5) психохімічні — Бі-Зет;

6) подразнювальні — хлорацетонфенон, адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес.

Залежно від тривалості збереження вражальної здат ності отруйні речовини розподіляються на стійкі і нестійкі. Стійкі отруйні речовини зберігають уражальну дію до кількох діб і навіть тижнів. Це — Ві-Екс, зоман, іприт.

Нестійкі отруйні речовини швидко випаровуються. При бойовому застосуванні на відкритій місцевості вони зберігають уражальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це — синильна кислота, хлор-ціан, фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини ділять на швидкодіючі і повільно діючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі отруйні речовини ма ють період прихованої дії і призводять до ураження че рез деякий час (Ві-Екс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Застосовуються отруйні речовини у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари) та аерозолю (туману, диму).

Засоби доставки отруйних речовин — це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАЛ).

Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою в стаціонарних за водських установках. На відміну від них бінарні боєпри паси споряджаються двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними вихідними компонен тами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі вихідні компоненти змішуються і вступають між со бою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних от руйних речовин, наприклад зарину. Компоненти для отримання відповідної отруйної речовини можуть бути системою «рідина — рідина» або «рідина — тверде тіло». Всі ці системи включають також хімічні добавки. Використо вуються каталізатори, що прискорюють швидкість хіміч ної реакції, і стабілізатори, які забезпечують стійкість ви хідних компонентів та одержаних отруйних речовин. Засоби доставки такі самі, як і для звичайних отруйних речовин.

Осередком хімічного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речо вин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають пер винною. Вторинна хмара складається з парів ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне заражен ня. Фізико-хімічні і технічні характеристики заражен ня, перші ознаки отруєння сильнодіючими отруйними речовинами наведено в таблиці 19.

Токсодоза — кількісна характеристика токсичності СДОР (ОР), що відповідає певному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює Ссер • t, де Ссер — середня концентрація СДОР (ОР) у повітрі (мг/л); t — час перебування людини на зараженому повітрі (хв). Знаючи середню концентрацію СДОР (ОР) в осередку ураження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістануть токсодозу.

Факт застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:

поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді забарвленої хмари;

маслянисті краплі, плями і мазки у вирвах від авіа ційних бомб і снарядів або біля вирв; поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води;

в'янення рослинності, пожовтіння або побуріння ли стя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.

2.ВПЛИВ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН (ОР) НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Нервово-паралітичні ОР викликають головний біль, загальну слабкість, міоз (різке звуження зіниць), при важчому ураженні — судоми, запаморочення.

Шкірно-наривні ОР уражають шкірне покриття, ор гани дихання, очі, а потрапивши в організм з водою і

їжею,— органи травлення, що призводить до загального отруєння організму. При попаданні крапель на шкіру че рез 2-6 год з'являються почервоніння, потім пухирці, а через 2-3 доби — виразки.

При вдиханні загальноотруйних речовин відчуває ться: запах гіркого мигдалю, металевий присмак, онімін ня кінчика язика, запаморочення, тривожність, жар у ро ті, поколювання навколо очей.

Задушливі ОР спричинюють: кашель, стиснення у гру дях, запаморочення, болі в серці, нудоту, блювоту. Згодом ці явища минають і настає стан уявного благополуччя (прихований період). Після нього з'являються задуха, го ловний біль, кисневе голодання, серцева слабкість, підви щення температури тіла до 38-39°.

Психохімічні ОР викликають сухість у роті, прили вання крові до шкіри, прискорене серцебиття, погіршен ня зору, головний біль, запаморочення, психічний розлад (порушення свідомості, мислення, слухові галюци нації, марення).

ОР подразнювальної дії викликають жар і біль у роті, горлі та очах, сильне сльозовиділення, кашель, утруднене дихання.

ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ СДОР

3.ДІЇ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ХІМІЧНОЇ ЗБРОЇ, АБО АВАРІЇ,

В разі застосування хімічної зброї , виникнення виробничої аварії начальник цивільної оборони об'єкта терміново організовує оповіщен ня керівництва і всіх працівників підприємства про небез пеку. Якщо трапилося витікання СДОР, то оповіщається також населення, яке мешкає поблизу об'єкта і в напрямі можливого поширення отруйних газів. Населення повинне слухати повідомлення штабу ЦО і діяти за його вказівкою. Організовується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид СДОР, ступінь зараження території та повітря, стан людей у зоні зараження, кордони зон забруднення, напрям і швидкість вітру в приземному шарі, напрям поширення зараженого повітря.

Уражених після надання їм допомоги доставляють у незаражений район, а в разі необхідності — до лікуваль ного закладу.

Продукти харчування і вода у зоні зараження пе ревіряються, і приймається рішення про їх дегазацію або знищення.

Необхідно пам'ятати, що чим швидше люди покинуть заражену місцевість, тим менша небезпека уражен ня . Покидати заражену територію треба швидко, намага ючись не піднімати пилу і не торкатися навколишніх предметів. На зараженій території не можна знімати засоби захисту, курити, їсти, пити. Після виходу з району зараження потрібно пройти санітарну обробку, змінити білизну або весь одяг. Ці ж самі правила поведінки стосуються населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження отруйними речовинами.

Крім того, необхідно вміти захистити органи дихання від СДОР і вміти надавати першу допомогу при отруєнні (табл. 23).

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1) Що таке надзвичайні ситуації воєнного часу?

2) Які є уражальні фактори хімічної зброї?

3) Які загрози вони складають?

4) Що необхідно робити під час застосування ворогом хімічної зброї, або під час хімічних аварій?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _14__.

ОЦЗ Тема.2-4. БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити надзвичайних ситуацій воєнного часу, їх вплив на довкілля та безпеку життєдіяльності людини, вражаючі фактори біологічної зброї, осередки біозараження.

Оцінити обстановку в надзвичайних ситуаціях.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Біологічна зброя.

2. Інфекційні захворювання

3. Правила поведінки та дії в зоні бактеріологічного зараження

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Лекція вчителя.

1.БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ.

Застосування бактеріологічної зброї призводить до : масових інфекційних ..захворювань, небезпечних для людини

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами до ставки, споряджені біологічними засобами. Вона призна чена для масового знищення живої сили, сільськогоспо дарських тварин і посівів, а також псування деяких видів військових матеріалів і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби — хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і ви роблювані деякими бактеріями отрути (токсини).

Як біологічні боєприпаси можуть використовуватись авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні при лади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ра кет, портативні прилади (генератори аерозолей, розпилю вальні пенали тощо) для диверсійного використання біо логічних засобів.

Розрізняють такі види біологічних засобів:

з класу бактерій — збудники чуми, сибірської вираз ки, сапу, туляремії, холери, меліоїдозу та ін.;

з класу вірусів — збудники жовтої пропасниці, нату ральної віспи, різних видів енцефалітів, пропасниці Ден-ге та ін.;

з класу рикетсій — збудники висипного тифу, плями стої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-муші та ін.;

з класу грибків — збудники бластомікову, кокци-діоїдомікозу, гістоплазмозу та ін.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися збудники таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники дея ких захворювань, небезпечних для людини, наприклад сибірська виразка, сап, меліоїдоз.

грибкового захворювання рису та інших рослин, а та кож комах-шкідників (колорадський жук, саранча, гессенська муха).

2. ІНФЕКПІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

3.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ В ЗОНІ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ

У зоні бактеріологічного зараження запроваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції певної групи населення з метою запобігання розповсюдженню інфек ційних захворювань. У зоні карантину не дозволяється виходити зі своїх житлових приміщень. Продукти хар чування і предмети першої необхідності доставляються додому. Вихід (виїзд) з районів, у яких оголошено каран тин, забороняється.

Обсервація — медичне спостереження за певною гру. пою населення. В зоні обсервації медична служба цивіль ної оборони виявляє захворювання, проводить профілак тичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обмежується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продовжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

Населення, яке перебуває у зоні бактеріологічного за раження, повинне суворо додержувати вимог медичної служби ЦО. Надзвичайно важливо не порушувати режи му харчування. Можна їсти тільки ті продукти, що збері галися у холодильнику або в закритій тарі. їжу слід обо в'язково піддавати тепловій обробці, воду для пиття — кип'ятити.

Велике значення в цих умовах має чистота жител, дворів, місць загального користування. Необхідно суворо виконувати вимоги особистої гігієни: щодня митися, що тижня міняти натільну і постільну білизну, постійно сте жити за чистотою рук, волосся. В усіх випадках, перебу ваючи у зоні бактеріологічного зараження, потрібно зберігати спокій і додержувати встановлених прав.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1) Що таке біологічна зброя?

2) Які є уражальні фактори біологічної зброї?

3) Які загрози вони складають?

4) Що необхідно робити під час застосування ворогом біологічної зброї,?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _15__.

ОЦЗ Тема.2-5. Сучасні звичайні засоби ураження. Осколкові, кулькові, фугасні боєприпаси. Боєприпаси об’ємного вибуху. Вибухонебезпечні предмети та правила поводження з ними.
Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити класифікацію звичайних сучасних засобів ураження. Навчитися правилам поведінки з вибухонебезпечними предметами.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Характеристика сучасних звичайних засобів ураження

2 Заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Сучасні звичайні засоби ураження. Характеристика сучасних звичайних засобів ураження

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. .Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєпри пасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч)уламків масою від часток грама до кількох гра мів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. ме талевих або пластмасових кульок діаметром 5—6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають із літаків у спеці альних упаковках (касетах), що містять 96—640 бомб. Від дії відштовхувального заряду касета над землею руй нується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м². Оснащуються вони різними підривачами — інерційними, натискної, натяжної або уповільне ної дії. Наприклад, коли із касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає у повітрі. Такі боєпри паси завдають багато поранень (ефект граду).

Головне призначення фугасних боєприпасів - руйнування промислових, житлових і адміністративних будівель, залізнодорожних та автомобільних шляхів, ураження техніки і людей. Головним вражаючим фактором фугасних боєприпасів є повітряна ударна хвиля. Вони відрізняються високим коефіцієнтом наповнення вибухонебезпечними речовинами, яки складає 55 % від загальної маси боєприпаси.

Кумулятивні боєприпаси призначені для ураження броньованих цілей. Принцип дії їх заснований на пропалені загороди потужним струмом продуктів детонації вибухонебезпечних речовин з температурою 6-7 тис. градусів і високим тиском. Сфокусовані продукти детонації спроможні пропалювати отвори в броньованих перекриттях завтовшки десятків сантиметрів і викликати пожежі.

Боєприпаси об’ємного вибуху, або „вакуумна бомба” – авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2500-3000º С. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником боєприпасам об’ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см²).

2. Заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами

До вибухонебезпечних предметів відносяться: бойові припаси(патрони, гранати, снаряди, міни, бомби та ін.), вибухові речовини(тротил, пластичні

вибухові речовини) та вибухові пристрої.

Дотепер на території України залишаються не знешкодженими дуже велика кількість вибухонебезпечних предметів, що залишилися після війн та сучасних боєприпасів.

Вибухонебезпечні предмети можуть бути виявлені всюди, де проходили бойові дії: в полях і городах, в лісах і парках, в воді річок, озер і водоймищ, в будинках і підвалах на території колишніх артилерійських і авіаційних полігонів та в інших місцях.

Ще під час війни, по мірі звільнення нашої землі від фашистських загарбників, проводилось у широкому масштабі суцільне розмінування місцевості. Однак, вдалося виявити далеко не всі вибухонебезпечні предмети, особливо ті які знаходяться на великій глибині. Згодом частина з них виходить на поверхню в наслідок господарської діяльності людини і сил природи. Під впливом зміни температур і атмосферних опадів в снарядах, мінах, авіабомбах і інших вибухонебезпечних предметах, що пролежали тривалий час в землі, сталися зміни, в зв’язку з чим вони представляють ще більшу небезпеку.

Найбільшу небезпеку у бойовій обстановці для цивільних громадян мають міни – пастки (сюрпризи) які своїм виглядом нагадують звичайні побутові предмети. За своєю будовою вони різноманітні і бувають натяжної, нажимної, електричної та комбінованої дії. Характерною відзнакою встановлення мін пасток є наявність натяжних дротів, які можуть бути прикріплені до дверей, вікон та інших предметів.

Забороняється:

• не розбирати, не розпилювати боєприпаси, не викручувати з них підривники;
• не витягати (не виплавляти) з корпусів вибухівку;
• не брати в руки, не завдавати по них ударів;
• не переносити їх з місця на місце;
• не кидати в багаття та не розводити вогонь над ними;
• не збирати і не здавати їх в металобрухт;

Відразу ж після виявлення таких предметів необхідно позначити їх покажчиком з попереджувальним написом, по можливості забезпечити їх охорону та негайно повідомити органи міліції та військкомат.

ПАМ’ЯТАЙ!

В кожній авіабомбі, снаряді, міні, гранаті, боєприпасі таїться смертельна небезпека для людини.

Згідно статті 263 Кримінального Кодексу України носіння, зберігання, придбання, виготовлення, передача чи збут бойових припасів, вибухових речовин, або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Які ти знаєш сучасні звичайні засоби ураження?
2. Принцип дії боєприпасів об’ємного вибуху?
3. Назвіть заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № 16__.

ОЦЗ Тема.2-6 Запалювальна зброя, та засоби захисту від неї.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити класифікацію запалювальної зброї. Навчитися правилам поведінки під час дії запалювальної зброї, та пожеж.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Запалювальна зброя

2 Головні групи запалювальної зброї.

3.Захист від вражаючої дії запалювальної зброї.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Запалювальна зброя

Запалювальна зброя як засіб збройної боротьби має багатовікову історію. Вогонь як зброя здавна використовувалася для нанесенні поразки живій силі та знищенню військового майна, для запалювання дерев’яних оборонних споруд.

Запалювальна зброя – це засіб поразки живої сили та військової техніки супротивника, дія якої заснована на використанні запалювальних речовин.

Головними вражаючими факторами запалювальної зброї є теплова енергія, яка виділяється при її застосуванні та токсичні для людини продукти горіння.

Вражаюча дія запалювальної зброї на людей проявляється у вигляді: опіків шкіри; ураження (опіків) шляхів дихання; теплового удару, внаслідок перегріву тіла людини; в механічному впливі на людину вогневого шторму при суцільних пожежах; в не змозі дихати, тому що часткового вигорає кисень у повітрі, особливо в закритих спорудах.

Крім того запалювальна зброя здійснює на людину сильний морально-психологічний вплив, що знижує його спроможність до надання опору вогню.

2. Головні групи запалювальної зброї.

До запалювальної зброї, як засобу бойового використання відносяться авіаційні та артилерійські запалювальні боєприпаси, гранатомети, вогнемети, вогневі фугаси, гранати, набої, шашки.

Запалювальні речовини та суміші – це спеціально підібрані речовини або суміші речовин які спроможні пломеніти та горіти з виділенням великої кількості теплової енергії. Вони діляться на наступні головні групи:

- запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми);

- самозапалювальні суміші;

- металізовані суміші (пірогелі);

- терміти та термічні складові;

- звичайний та пластифікований білий фосфор;

- сплав електрон та інші.

За умовами горіння запалювальні речовини поділяються на:

- які горять в присутності кисневого повітря (напалми, білий фосфор);

- які горять без доступу кисневого повітря (терміти).

Напалми, самозаймисті суміші та пірогелі добре прилипають до різної поверхні зброї, техніки, одягу та тіла людини, чим можуть наносити людям тяжкі опіки, підпалювати зброю і техніку, а також створювати пожежі. Пірогелі спроможні пропалювати тонкі листи металу.

Вони легко запалюються і тяжко піддаються вилученню та гасінню. При горінні напалми розвивають температуру близько 1000-1200°С. Самозаймисті запалювальні суміші погано гасяться водою та розвивають температуру 1100-1300°С.

Терміти – спресована суміш порошкообразних окисів з гранульованим алюмінієм. При горінні термітів та термічних складових теплова енергія виділяється при взаємодії окисів одного металу з другим, перетворюючись у рідкий розплавлений шлак з температурою близько 3000°С. Палаючі терміти спроможні пропалювати залізо і сталь.

Білий фосфор – тверда отруйна високо образна речовина. Зберігається під шаром води. В повітрі фосфор самозаймається та палає виділяючи при цьому велику кількість їдкого білого диму, розвиває температуру до 1000°С.

Фосфор, який палає спричиняє тяжкі опіки, які довго не заживають.

Електрон – сплав магнію (96%), алюмінію (3%) та інших елементів. Займається при температурі 600°С та палає білим і голубуватим полум’ям, розвиваючи температуру до 2800°С.

3.Захист від вражаючої дії запалювальної зброї.

Для захисту особового складу від вражаючої дії запалювальної зброї використовують: закриті споруди, озброєння і військову техніку, місцеві матеріали (щити, мати з гілок та трави), засоби індивідуального захисту шкіри і органів дихання, одяг, місцевість (ями, печери, яри).

Надання першої допомоги починається з гасіння самим потерпілим або за допомогою товариша запалювальних речовин, які попадають на шкіру та одяг. Щоб негайно припинити дію полум’я, необхідно швидко зняти одяг та засоби захисту на які потрапили запалювальні речовини. Якщо зняти одяг не має можливості, полум’я необхідно гасити наступними способами:

- закрити ділянку, яка горить грубою щільною тканиною, плащ-палаткою, шапкою, брезентом, перекривши доступ до нього повітря та загасити вогонь;

- засипати місце яке горить піском або землею;

- опустити уражену частину у воду, особливо при гасінні речовин, які займаються самостійно та фосфорних запалювальних сумішей;

- напалм, пірогель, фосфор гасити за допомогою вогнегасника, бажано повітряно-пінних або порошкових;

- лягти на землю або іншу поверхню, яка не горить та придавити до неї місце горіння одягу;

- якщо горить одноразово декілька ділянок одягу з двох або більше сторін, необхідно збити полум’я, перевертаючись по землі;

Забороняється гасити запалювальні речовини незахищеними руками. Для захисту від запалювальних речовин необхідно вийти з осередку пожежі, прикривши ніс та рот вологою тканиною (хустинкою, рушником).

Історична довідка. В період першої світової війни були розроблені конструкції термітно-сегментного снаряду та фугасного вогнемету з пороховим генератором тиску, які і теперішній час є основою конструкцій сучасних запалювальних боєприпасів та засобів використання.

Перед другою світовою війною та в період її ведення були створені танкові, фугасні та ранцеві вогнемети. Відомий стрибок у розвитку запалювальної зброї був зроблений у 1992, коли була розроблена та запропонована для військового використання горюча суміш на базі бензину з загусником, яка складалась з алюмінієвих солей нафтенової та пальмової кислот. З тих часів такі запалювальні суміші називають напалмами.

Американці широко використовували напалми у бойових діях проти Японії та на островах у Тихому океані, а після другої світової війни – у війні з Кореєю та Південним В’єтнамом.

У 1980 році в Женеві відбулась конференція ООН по забороні використання запалювальної зброї по мирному цивільному населенню.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань

1. В чому проявляється вражаюча дія запалювальної зброї на людей?

2. Надай характеристику напалму та пірогелю.

3. Що включає захист особового складу від запалювальної зброї?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _17__. Практичний.

ОЦЗ Тема.2-6 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Вивчити класифікацію приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

Навчитися правилам користування з ними.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Призначення, принцип дії та загальна будова вимірювача потужності дози ДП-5В.

2 Призначення комплектів індивідуальних дозиметрів ДП-22В.

3. Комплект ІД-1 індивідуальних дозиметрів .

4. Призначення військового приладу хімічної розвідки.

5. .Сучасні засоби радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Призначення, принцип дії та загальна будова вимірювача потужності дози ДП-5В

З метою вчасного отримання даних про стан населення, запобігання або зниження втрат силами Цивільного захисту, а в військовий час особового складу підрозділів та частин, створюється дозиметричний та хімічний контроль для якого використовуються різноманітні прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

Всі прилади дозиметричного контролю та радіаційної розвідки сил Цивільного захисту за призначенням розподіляються на такі групи: індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри.

Основним приладом, що використовуються в роботі формувань Цивільного захисту для дозиметричного контролю є вимірювач потужності дози ДП-5В. Вимірювач потужності дози (рентгенометр) ДП-5В призначений для вимірювання рівнів гамма-радіації і радіоактивної зараженості різноманітних предметів гамма-випромінюванням. Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання визначається у мілірентгенах (або рентгенах) на 1 год. для тієї точки простору, де знаходиться блок детектування приладу. Крім того, приладом ДП-5В можна виміряти і рівень бета - випромінювання.

Діапазон вимірювання по гамма-випромінюванню - від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапазонів вимірювань.

При вимірюванні потужностей гамма-випромінювання й сумарного бета - і гамма-випромінювання в межах від 0,05 до 500 мР/год відлік ведеться за верхньою шкалою (0-5) з наступним множенням на відповідний коефіцієнт піддіапазону, а відлік величини потужностей доз – від 5 до 200 Р/год – за нижньою шкалою (5-200). На 2-6 піддіапазонах прилад має звукову індикацію через головні телефони. Похибка вимірювань становить ± 30% від вимірюваної величини. Справність приладу перевіряється контрольним бета-препаратом, прикріпленим в заглибленні на екрані блока детектування. Передбачено живлення від зовнішніх джерел постійного струму напругою 12 або 24 В; при цьому використовується розподілювач напруги.

Вимірювач потужності дози ДП-5В

Підготовка приладу до роботи. Вийняти прилад із футляра, здійснити зовнішній огляд, встановити джерело живлення, додержуючи полярності, перемикач піддіапазонів установити навпроти чорного трикутника (контроль режиму). Стрілка приладу має бути у режимному секторі (якщо це не так, то треба поміняти місцями джерела живлення). Перевірити справність приладу від бета-препарату, для чого поворотний екран зонда поставити у положення „Б”, підключити головні телефони і поступово переводити ручку перемикача піддіапазонів в усі положення від х1000 до х0,1. показання приладу на піддіапазоні х 10 звірити із записом у формулярі. Якщо вони не виходять за межі допустимої похибки, приладом можна користуватися. Екран зонда встановити у положення „Г”, ручку перемикача піддіапазонів - проти чорного трикутника, приєднати штангу.

Для вимірювання гамма-радіації на місцевості екран зонда встановлюється у положення „Г”. Зонд – на витягнутій убік руці на висоті близько 1 м від поверхні землі. Вимірювання проводиться послідовно на всіх піддіапазонах, починаючи з першого.

Визначення гамма-зараження об’єктів проводиться як правило, на незараженій місцевості. При вимірюванні зонд розміщують на відстані 1-1,5 см від поверхні об’єкта.

В Україні виготовляють дозиметри типу „Прип’ять”, „Рось” та ін. Такі дозиметри дають кожній людині змогу оцінити індивідуальні дози та рівень випромінювання від зовнішнього фону, провести індикацію рівня, який відповідає радіоактивному забрудненню продуктів харчування та кормів. Крім того розпочато випуск простих приладів-індикаторів, які забезпечують оцінку потужності дози зовнішнього випромінювання від фонових значень до 60 мкбер/г та індикацію допустимого рівня потужності дози зовнішнього гамма-випромінювання служить розрядний лічильник. Принцип роботи цих приладів такий, як і ДП-5.

2.Призначення комплектів індивідуальних дозиметрів ДП-22В

Комплект вимірювачів дози радіації (дозиметрів) ДП-22В (ДП-24) призначається для вимірювання індивідуальних експозиційних доз гамма-випромінювання за допомогою кишенькових прямопоказуючих дозиметрів ДКП-50А. До комплекту ДП-22В - входять 50, а ДП-24 - 5 індивідуальних дозиметрів ДКП-50А, зарядний пристрій ЗД-5, ящик і технічна документація.

Дозиметр ДКП-50А забезпечує вимірювання індивідуальних доз гамма випромінювання в діапазоні від 2 до 50 Р

Дозиметр ДКП-50А забезпечує вимірювання індивідуальних доз гамма випромінювання в діапазоні від 2 до 50 Р при потужності експозиційної дози від 0,5 до 200 Р/год. Похибка вимірювання становить ±10%.

Зарядний пристрій забезпечує плавну зміну напруги для зарядки конденсатора – від 180 до 250 В. Живлення здійснюється від двох елементів.

Для приведення дозиметра у робочий стан потрібно відгвинтити захисну оправу дозиметра і ковпачок зарядного гнізда ЗД – 5; повернути ручку регулятора напруги ЗД – 5 проти годинникової стрілки до упору, встановити дозиметр у зарядне гніздо; натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, плавним обертом ручки регулятора напруги за годинниковою стрілкою встановити зображення нитки на «0» шкали. Вийняти дозиметр із зарядного гнізда, закрутити захисну оправу. Під час встановлення візирної нитки на «0» стежити, щоб нитка рухалась справа наліво. Якщо нитка переміщується зліва направо, то треба відгвинтити фасонну гайку дозиметра, повернути окуляр зі шкалою на 180° і загвинтити гайку.

Дозиметр ДКП – 50А: а – загальний вигляд; б – шкала

Дозу іонізуючого випромінювання вимірюють за шкалою дозиметра, спостерігаючи через окуляр крізь світло, що проходить.

Комплект ІД-1

Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-1 служить для вимірювання поглинених доз гамма-нейтронного випромінювання у межах від 2 до 500 рад при потужності дози від 10 до 360 000 рад/год. Ціна поділки на шкалі дозиметра-20 рад. Дозиметр перезаряджається від зарядного пристрою ЗД-6.

3.Призначення військового приладу хімічної розвідки

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) служить для визначення у повітрі, на місцевості, на техніці наявності отруйних речовин: зарину, зоману, іприту, фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, а також парів v-газів у повітрі.

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР).

Принцип визначення наявності і типу отруйних речовин полягає у примусовому, за допомогою всмоктувального насоса, прокачуванні крізь індикаторні трубки повітря. Зміна кольору наповнювача індикаторних трубок свідчить про наявність, приблизну концентрацію і групу отруйних речовин.

Індикаторні трубки бувають трьох видів: з червоним кільцем і червоною крапкою-для визначення отруйних речовин типу зарин, зоман, v-гази; з трьома зеленими кільцями-для визначення отруйних речовин типу фосген, дифосген, синильна кислота, хлорціан; із жовтим кільцем-для визначення отруйних речовин типу іприт.

Індикаторні трубки для визначення ОР:

а – зарину і V – газів; б – фосгену, синильної кислоти та хлорціану;
в – іприту; 1 – корпус трубки;2 – ватний тампон;3 – накопичувач;

4 – ампула з реактивом.

Для визначення отруйних речовин у повітрі потрібно: відкрити кришку приладу, відсунути засувку і вийняти насос. З касети вийняти дві трубки з червоним кільцем і червоною крапкою, надрізати їх кінці і розкрити. Ампуловідкривачем з маркіруванням, що відповідає маркіруванню індикаторних трубок, розбити верхні ампули трубок, взяти їх за маркіровані кінці і енергійно струснути 2-3 рази. Вставити дослідну трубку не маркірованим кінцем у гніздо насоса і накачати повітря (5-6 качань). Контрольну трубку помістити у гніздо в корпусі приладу. Потім розбити нижні ампули обох трубок, струснути і спостерігати за зміною забарвлення наповнювача у дослідній трубці зберігається, а в контрольній пожовтів, то це означає наявність отруйних речовин. Одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках-відсутність отруйних речовин в небезпечних концентраціях проводять так само, але роблять 50-60 накачувань і нижні ампули розбивають через 2-3 хвилини.

Незалежно від того, що покаже трубка з червоним кільцем і червоною крапкою, слід продовжити визначення отруйних речовин за допомогою трубок, що залишилися: спочатку з трьома зеленими кільцями, потім з одним жовтим кільцем.

Відкрити індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями, розбити ампулу, енергійно струснути її, вставити у гніздо насоса і зробити 10-15 качань. Вийняти трубку з гнізда і порівняти забарвлення наповнювачів з кольоровим еталоном на лицьовому боці касети, визначення наявності у повітрі парів іприту проводиться за допомогою індикаторної трубки із жовтим кільцем. Відкрити трубку, вставити у гніздо насоса і зробити 60 качань. Спостерігати зміну забарвлення наповнювача через 1 хв. порівняти його зі зразком на касеті. Для обстеження повітря за допомогою індикаторних трубок із червоним кільцем і червоною крапкою при низьких температурах (+ 5 С і нижче) потрібно підготувати грілку до роботи: вставити до упору в центральне гніздо грілки патрон, ударом руки по головці ампуловідкривача розбити ампулу, що у патроні, занурити ампуловідкривач до кінця і виймати його з патрона до припинення виділення пари; вставити дві трубки у бічні гнізда грілки, після відтавання ампул трубки негайно вийняти і помістити в штатив.

4.Сучасні засоби радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю

Дозиметр – радіометр МКС - У

Новий прилад за технічними параметрами не має аналогів в Україні та в СНД. Для його виготовлення використовуються ряд складових частин рентгенометра ДП-5В. Має діапазон вимірювання потужності дози гамма випромінення до 10 000 Р/год. При цьому для оцінки гамма – фону достатньо не більше 10 секунд.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань

1. Призначення та будова приладу ДП-5В?
2. Порядок приведення дозиметру у робочий стан?
3. Порядок визначення отруйних речовин нервово-паралітичної дії військовим приладом хімічної розвідки?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _18__. Практичний.

ОЦЗ Тема.2-8 Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про загрозу сучасного тероризму, навчити правилам поведінки під час теракту.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття

2.Заходи протидії тероризму.

3.Тероризм. правила поведінки

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття

В останні роки одними з розповсюджених надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру є випадки тероризму.

Протидія цій погрозі складає одну зі стратегічних задач забезпечення безпеки країни. Сучасні акти міжнародного вандалізму, коли камікадзе нанесли нищівні удари з повітря по Всесвітньому торговому центру в Манхеттені Нью-Йорка і Пентагону у Вашингтоні, розв'язані в 1999 році міжнародними терористами воєнні дії в Чечні і Дагестані, постійні погрози і теракти в Ізраїлі, інших країнах Ближнього, Середнього Сходу й Азії, вибухи в Росії — це те, з чим зштовхнувся увесь світ на рубежі тисячоліть, причому в не бачених досі самих крайніх проявах.

Заглядаючи в глиб історії, можна побачити, що тероризм супроводжує людство з давніх часів, як тільки влада над людьми стала приносити матеріальні блага і перетворилася в мрію окремих особистостей, для яких не існувало понять релігіозних заповідей, моралі, людяності.

У XX столітті він перетворився в нещастя "без границь", на що вплинули технічний прогрес і посилення боротьби за панування у світі деяких релігійних екстремістських течій і цілих релігій.

Слово "тероризм" походить від латинського „terror”, що переводиться на українську мову як страх, жах. І дійсно, у будь-яких своїх сучасних проявах він спрямований на те, щоб спочатку налякати, а потім домагатися своїх злочинних цілей.

Виконавцями або суб'єктами терористичних акцій можуть бути: держава, її спеціальні служби, міжнародні або національні терористичні організації і центри, політичні, релігійні течії і всякого роду партії, секти екстремістського характеру, злочинні, у тому числі міжнародні, організації, клани, а також групи громадян і окремі особи, що прагнуть досягти своїх цілей з використанням терористичних методів.

За масштабами впливу тероризм поділяється на внутрішній і міжнародний.

За своєю природою джерела тероризму носять політичний, релігійний характер (у тому числі сектантський), карний і особистісний.

За засобами та формами він може бути традиційним, коли використовується вогнепальна, холодна зброя, вибухові речовини, отрути й інші відомі способи погроз убивств, і технологічним, коли приступним цілям служать новітні досягнення в області інформаційних комп'ютерних технологій, радіоелектроніки, ядерної технології, генної інженерії, імунології та інш.

З огляду на те, що теракти мають широкий діапазон за об'єктами нападу географічній характеристиці, іншій особливості проявів, їм властиві і типові риси. Донедавна для міжнародних терактів були характерні викрадення повітряних суден на міжнародних лініях, захоплення заручників — видатних політичних діячів ( дипломатів), вбивства й акти насильства по відношенню до осіб, від яких залежить можливість успіху в досягненні намічених цілей. До яких страшних наслідків можуть привести акції тероризму, було наочно продемонстровано в березні 1995 року в токійському метро, коли члени релігійної секти "Оун Сінрікьо" застосували з метою для отруєння людей високотоксичний газ зарин, що є бойовою отруйною речовиною. За оцінкою фахівців, якби вчасно не були прийняті необхідні міри, наслідки могли б бути куди більш важкими. Тоді постраждали більш 5 тисяч чоловік. Однак число жертв могло перевищити 40 тисяч.

До числа факторів, що визначають зростання тероризму, можуть бути віднесені наступні:

— характер економічних, політичних і соціальних перетворень, що не мав єдиного задуму і спрямованості, і процес політичної боротьби, що загострився, де найчастіше різними угрупованнями переслідуються вузько корисливі цілі й інтереси;

— різке розшарування громадян країни за рівнем матеріального добробуту, що породжує соціальну напруженість;

— широка криміналізація в суспільстві, розширення масштабів діяльності організованої злочинності й у тому числі впровадження її

державних структур;

— високий ступінь корумпованості владних структур, що дає можливість використовувати в політичній боротьбі кримінальні прийоми і методи;

— відсутність традицій і необхідного досвіду демократичного керівництва державою і суспільством у більшості державних діячів;

2.Заходи протидії тероризму.

Основним напрямком протидії тероризмові є достовірна інформація про основні організації, що потенційно і реально живлять такого роду явища.

Важливу роль у запобіганні терористичних проявів грають запобіжні заходи. Важливо вчасно виявити спостережливість або пильність. Загальні рекомендації можуть бути наступними: у випадку виявлення підозрілого предмета необхідно повідомити в міліцію. Треба мати на увазі, що зовнішній вигляд предмета може ховати його щире призначення. Як камуфляж можуть використовуватися звичайні побутові предмети: сумки, пакети, згортки, коробки, дитячі іграшки тощо. Не можна торкати, розкривати або пересувати підозрілий предмет. Треба уникати скупчення людей навколо небезпечної знахідки. У разі надходження погрози по телефону треба запам'ятати зміст погрози, уточнити вимоги. Під час розмови звернути увагу та запам'ятати особливості мови злочинця: характер голосу, темп і манеру мови, особливості вимови. Звернути увагу на звукове тло під час розмови, зафіксувати час початку і кінця розмови.

У випадку надходження погрози в писемній формі важливо зберегти записку в непричетності, не залишивши на ній відбитків своїх пальців, не робити на тексті ніяких позначок. Не слід розширювати коло осіб, що знають про надходження погрози. Головне — передати матеріали представникам міліції.

Відомо багато випадків, коли даються свідомо помилкові повідомлення про теракти, які нібито готуються.. Часто до таких жартів прибігають і учні, частіше від бажання зірвати контрольну роботу. Кримінальний кодекс передбачає за такі злочинні діяння (ст. 259) покарання штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк від двох до семи років. Якщо їх роблять неповнолітні, то усю відповідальність за них несуть батьки.

Знання про тероризм, як найбільш небезпечному злочинному явищі сьогоднішнього дня, уміння правильне поводитися при його погрозі і з метою його попередження дають можливість захистити себе і навколишніх від наслідків теракту.

3.ТЕРОРИЗМ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ.

1.Загальні правила.

Що ми маємо на увазі, коли говоримо «жити при тероризмі»?

Ми вважаємо, що жити при тероризмі — це значить реально оцінювати небезпека, не панікуючи  й параною.

Навчитися жити при тероризмі — це значить не дати терористам і тим, хто коштує за ними, залякати нас або перетворити в людей, що підозрюють ворога в кожному зустрічному.

Тероризм — зло, і ми, рядові члени суспільства, навряд чи можемо в один день зробити так, щоб він зник. Але адже аналогічним образом ми не можемо нічого поробити з аваріями й авіакатастрофами, із цунамі й землетрусами і якось із цим живемо.

Можна зменшити небезпека, освоївши прості міри безпеки: точно так само, як ми пристібаємося в машині, ми повинні дзвонити в міліцію, побачивши безхазяйну сумку. Крім того, ми повинні знати, чого не слід робити, і точно так само, як ми не намагаємося проскочити на червоне світло, ми не будемо намагатися ховатися за рекламними щитами при погрозі вибуху.

Ми не перестаємо користуватися автомобілем і переходити вулицю по наземних переходах, хоча й усвідомлюємо, що це небезпечно, і точно так само ми не перестанемо їздити в метро або ходити в театри тому, що ці місця — улюблена мішень для терористів.

Що ми маємо на увазі, коли говоримо «жити при тероризмі»?

Ми вважаємо, що жити при тероризмі — це значить реально оцінювати небезпека, не панікуючи  й параною.

Навчитися жити при тероризмі — це значить не дати терористам і тим, хто коштує за ними, залякати нас або перетворити в людей, що підозрюють ворога в кожному зустрічному.

Тероризм — зло, і ми, рядові члени суспільства, навряд чи можемо в один день зробити так, щоб він зник. Але адже аналогічним образом ми не можемо нічого поробити з аваріями й авіакатастрофами, із цунамі й землетрусами і якось із цим живемо.

Можна зменшити небезпека, освоївши прості міри безпеки: точно так само, як ми пристібаємося в машині, ми повинні дзвонити в міліцію, побачивши безхазяйну сумку. Крім того, ми повинні знати, чого не слід робити, і точно так само, як ми не намагаємося проскочити на червоне світло, ми не будемо намагатися ховатися за рекламними щитами при погрозі вибуху.

Ми не перестаємо користуватися автомобілем і переходити вулицю по наземних переходах, хоча й усвідомлюємо, що це небезпечно, і точно так само ми не перестанемо їздити в метро або ходити в театри тому, що ці місця — улюблена мішень для терористів.

Основні принципи безпеки в повсякденному житті.

Завжди помнете про вашу безпеку. Уникайте юрби. Уникайте темних пустельних вулиць. Входячи в будинок, продумуйте шляхи виходу на випадок надзвичайної ситуації. Знайте, де в будинку вашого офісу аварійний вихід. Якщо можливо, установите будинку охоронну й протипожежної сигналізації. Намагайтеся, щоб у вас був повний бак бензину, тому що у випадку ЧС вам потрібно буде виїхати на максимальну відстань. Якщо у вас є діти, довідайтеся, є чи в їхніх садках і школах плани евакуації. Знайте телефони экстренних служб. Навчите дітей. Майте при собі мінімальний набір ліків першої допомоги. Будьте спостережливі. Звертайте увагу на забуті речі. Намагайтеся бути в курсі новин, особливо якщо у вашім районі відбувається або тільки що відбувся теракт. Не залишайте без уваги попередження влади. Реагуйте на офіційні завірення відповідно обставинам, особливо якщо влади заперечують або применшують небезпеку. Не покладайтеся безоглядно на повідомлення ЗМІ, але будьте в курсі подій. Довіряйте вашої інтуїції. Довідавшись про теракти, не впадайте в жалість до себе й паніку

2. Реальна загроза теракту.

Що робити, якщо я бачу підозрілий предмет, що може виявитися бомбою?

Не проходите мимо. Подзвоните 02 або звернетеся до міліціонерів, охоронцеві або машиністові.

Відповідь на це питання досить і стандартного телефону міліції 02.

Говорити по телефоні треба, по можливості, спокійно, назвавши себе, сказавши, де перебуваєте й що виявили. Про всякий випадок, додайте, що не очікуєте ніяких розіграшів на подібну тему.

Для початку запам'ятаєте: де б ви не перебували, де б ви не виявили цей горезвісний «підозрілий предмет», ваше завдання — тільки повідомити про вашу знахідку. Ніколи не вживайте ніяких дій самі. Ніколи не торкайте підозрілий об'єкт. Зрозумійте, професіоналізм при обігу з такими предметами життєво необхідний, у самому буквальному значенні. Алгоритм ваших дій у таких випадках гранично простий: щось знайшли, повідомили, відійшли на безпечну відстань — і чекайте. До вас обов'язково прийдуть на допомогу.

Отже, ви помітили якийсь підозрілий предмет у ресторані, кінотеатрі або клубі. У таких закладах завжди є охорони, служба безпеки. Відразу ж звернетеся до них. Ці люди повинні точно знати, що робити в подібній ситуації.

Якщо ж ви побачили, наприклад, безхазяйну сумку в транспорті, негайно сповістіть про це водієві, машиністові й т.п. Навіть якщо сумка здається порожній або ви бачили, що хтось неї забув, однаково не залишайтеся байдужими. Краще зайвий раз перевірити. Причому, знову ж, у жодному разі не намагайтеся зробити це самі. Залишіть цю можливість професіоналам, це їхня робота, у цьому змісті помилкових викликів не буває.

Якщо ви виявили щось підозріле на вулиці, проходячи мимо, а нікого із представників влади поблизу ні, повідомите про небезпечну знахідку по телефоні. Подібний дзвінок прийме будь-яка екстрена служба. Не бійтеся потрапити не за адресою.

Якщо ви виявили предмет з ознаками вибухового пристрою й по необережності або безтурботності все-таки робили з ним які-небудь дії до прибуття спецслужб, обов'язково дочекайтеся прибуття фахівців-взрывотехников і особисто повідомите їм про те, що ви робили. Можливо, цим ви врятуєте їм життя. Потім відійдіть на зазначене фахівцями безпечна відстань.

Помнете: увага спеціальних служб варто обертати не тільки на конкретну сумку, ящик або пакет. Уваги заслуговує що завгодно незвичайне, надзвичайне. Наприклад, ви помітили машину з якими-небудь сторонніми предметами під нею або усередині її. Подзвоните й сповістіть про вашу знахідку. Не проходите мимо, не думайте, що це вас не стосується.

Уявіть собі, що ви виявили підозрілий предмет на вулиці, біля вашої роботи або будинку. Програйте в голові, як ви попередите перехожих, подзвоните фахівцям і за які вкриття сховаєтеся. Це може бути стіна, бетонний забір, взагалі будь-яка ґрунтовна кам'яна будівля. У жодному разі не намагайтеся сховатися за пластиковими, дерев'яними або скляними вкриттями. Тим більше не намагайтеся вкритися за рекламним щитом — ця нестійка конструкція найчастіше просто ховає під собою людей. Програвши в уяві подібний епізод, переконаєтеся, що ви добре представляєте, як поводитися в позаштатній ситуації.

Не можна, звичайно, під підозру ставити все. Ви йдете й побачили сміттєвий контейнер. Ви дзвоните й говорите — я побачив сміттєвий контейнер. Правда, якщо ви в ньому побачили щось підозріле…Бувало, і гранати в смітті знаходили. У когось була граната, а потім він вирішив від її позбутися. Вона бойова, чека не висмикнута…А раптом знайдуть діти: висмикнуть чеку, граната вибухне…От і трагедія.

Мені передали через SMS інформацію.  Чи належний я повідомити її спецслужбам?

Обов'язково передайте всю цю інформацію міліції або спецслужбам.

Якщо вам прийшло повідомлення з погрозою вибуху або теракту, у жодному разі не видаляйте SMS, не стирайте номер, що визначився. Про будь-яку погрозу теракту негайно повідомляйте в міліцію. Дзвоните 02, не витрачайте час на пошук телефону районного відділення міліції або яких-небудь спеціальних служб. Досить сказати наступне: «Мені прийшло таке повідомлення, із мною таке вперше, ніяких дружніх розіграшів я не передбачав і не передбачаю, тому прошу вас розібратися із цим. Мої координати…»... Ваш телефон відразу  визначать. Ніяких інших дій не вживайте.

Сказане вище стосується також випадків, коли ваші близькі захоплені з метою шантажу або одержання викупу. Однак якщо вам прийшло повідомлення про таке викрадення, те своїм телефоном не можна користуватися в жодному разі. Ні стаціонарним, ні мобільним. Майже напевно викрадачі його прослуховують. Ідіть до сусідів, зайдіть у будь-який магазин, кафе, якщо ви в цей момент ішли по вулиці,

і якомога швидше подзвоните 02.

Що б вам не говорили, як би вас не залякували: «Звернешся в міліцію — прискориш смерть…»—дзвоните відразу, тільки не зі свого телефону. Більше ніяких ініціатив не проявляйте.

Що робити при одержанні підозрілої посилки (листа, бандеролі)?

Не торкати й викликати фахівців.

У багатьох країнах присутність вибухових пристроїв у поштових відправленнях виявляється прямо на пошті. Але, на жаль, у нас федеральна поштова служба не перевіряє поштові відправлення. Тому є якась імовірність того, що бомби-листа або посилки можуть прийти звичайним шляхом.

Безумовно, ми, одержавши листа, завжди в першу чергу дивимося на те, від кого воно. Тому вас повинне насторожити, якщо зворотна адреса не зазначена, напівстертий або написаний нерозбірливо. Уважніше розглянете лист, якщо на ньому є позначка «особисто», особливо якщо воно прийшло не з листоношею й не з кур'єром фірмової служби доставки, а його вам заніс ніяк що не представився або невиразно представився незнайомий вам людина. Якщо ви вийняли такий лист із поштової скриньки, подивитеся, є чи на ньому поштові штемпелі. Звичайно їхня відсутність впадає в око, тому що в кожного з нас у пам'яті зберігається звичний вид звичайного листа. Взагалі у випадку з листом, посилкою, бандероллю підозра обов'язково повинен викликати нестандартний вид. Конверт саморобний? Його форма нестандартна, збільшена? Посилка впакована незвичним для вас способом? На вагу лист важче, ніж припускають його розміри? Ви взяли його в руки, і вам здалося, що воно м'яке або усередині щось сипуче? Не соромтеся, відразу  дзвоните в міліцію.

Запам'ятаєте, якщо загальний вид листа, посилки, бандеролі вселяє вам підозра, усередині нього може перебувати вибуховий пристрій. Розкривати такий лист у жодному разі не можна! Вибухові пристрої, закамуфльовані під поштові відправлення, як правило, вибухають при спробі їхнього розкриття й вилучення вмісту. Будь ласка, будьте дуже обережні при обігу з такого роду предметами. Помнете, що їх у жодному разі не можна кидати, згинати, трясти й піддавати іншим механічним впливам. Якщо посилка (лист, бандероль) здаються вам підозрілими, у першу чергу обережно винесіть предмет із приміщення на відкритий простір. Акуратно, без поштовхів покладете предмет на землю вдалині від будинків, споруджень і комунікацій. Відразу після цього відійдіть на відстань не менш 100 метрів, укрийтеся за яким-небудь капітальним спорудженням — стіною, бетонним забором, у жодному разі не рекламним щитом, пластиковим, дерев'яним або скляним укриттям. Повідомите про те, що трапилося, у міліцію або будь-яку екстрену службу, або в службу безпеки (службу охорони) найближчого підприємства, магазина, кафе, кінотеатру. Постарайтеся до приїзду міліції або появи служби охорони не йти ладь із місця події. Зрозуміло, що ви будете відчувати страх, паніку, але подумайте про те, що предмет із землі можуть підібрати діти або перехожі. Коли з'являться представники спецслужб або служби охорони, до яких ви звернулися, розповідайте їм про всі обставини виявлення підозрілої посилки. Якщо ви робили які-небудь дії із цим поштовим відправленням, наприклад, намагалися розкрити конверт, вам обов'язково потрібно дочекатися приїзду фахівців-саперів і особисто розповісти їм про ваші дії. Ви допоможете їм у їхній роботі й, можливо, навіть урятуєте їм життя.

Буває так, що начебто прийшов лист, начебто хтось зі знайомих вирішив зробити сюрприз. І на листі написано: «Володя, це для тебе сюрприз, з повагою, Вася». Якщо є можливість, подзвоните Васі й довідайтеся, чи дійсно це він надіслав.

Що робити, якщо моє місто захоплене терористами?

Сидите будинку. Не проявляйте ініціатив.

Події, які відбувалися в 90-х у Будьонівску, Первомайськом і Кизляре, ясно показали, що маленьке місто практично беззахисне перед погрозою терористичного захоплення. Життя в місті повністю паралізується. Всі найважливіші об'єкти — міського керівництва, місцевої міліції, пункти зв'язку й лікувальних установ — виявляються під контролем злочинців. Потенційно кожна вулиця, кожний будинок перебуває під прицілом терористів, і в такий спосіб у заручниках виявляється майже все населення. З одного боку, ви можете не виявитися безпосередньо під прицілом бандита й вам не загрожують прямо, в особу, з інший, — ви не можете вийти за продуктами, тому що магазини закриті або вже розграбовані, міський транспорт не ходить, а в місті чутна стрілянина. Швидше за все, уже немає зв'язку, електрики й води. Небезпечно навіть підійти до вікна, тому що занадто велика ймовірність потрапити під очманілу кулю. Вам доведеться розраховувати тільки на власні сили й продуктові запаси.

Відсиджуватися вдома або намагатися прорватися за місто — це саме складне питання в ситуації захоплення маленького міста. З одного боку, якщо у вас є дача, заміський будиночок і ви знаєте, як туди добратися манівцями й максимально швидко, те можна пробувати це зробити. Але якщо місто вже оточене терористами або співробітниками правоохоронних органів, то вибратися ви, швидше за все, не зможете.

Краще відсиджуватися будинку, але постарайтеся врахувати, скільки у вас води й продуктів. Якщо у вас хтось із дітей перебуває в садку, школі, те, можливо, вам доведеться їх забрати. Але намагатися зробити це можна тільки в найперші годинники. Спробуйте спочатку зв'язатися із цим садком або школою, не виключено, що діти перебувають в укритті, і тоді вам краще не ризикувати, пробираючись до них.

Проте, якщо вам все-таки  необхідно вийти з будинку (постарайтеся тверезо оцінити цю саму необхідність: на вулицях стрілянина, де свої, де чужі ніхто не знає), обов'язково візьміть із собою документи, що засвідчують особистість. Не надягайте одяг у стилі милитари — ви гарантовано залучите до себе непотрібну увагу. У жодному разі не йдіть убік  стрілянини, вибирайте обхідні шляхи й самі маленькі непримітні вулички. Пересувайтеся тільки уздовж стін, пригнувшись і ховаючись за кути будинків. Якщо на вулиці ви зустрінетеся з людьми зі зброєю в руках, не намагайтеся першими заговорити з ними. Краще зупинитеся й перечекайте. Якщо до вас звернулися, то розмовляйте максимально коректно. Беззаперечно виконуйте всі вимоги, аж до самих, на ваш погляд, дурних і безглуздих — від цього залежить ваше життя. Не кричите, у тому числі від радості, побачивши співробітників спецслужб і бійців спецназу. Всі переговори ведіть пошепки, відповідайте на питання силовиков чітко і ясно, щоб не виникало недорозуміння. Якщо ви пересуваєтеся групою, говорить тільки одна людина із групи. Особливість теракту в малому місті — майже повна неможливість організованої оборони з боку представників силових структур через малу кількість людей і низкою навченості веденню подібного бою. Бої в місті не будуть іти нескінченно. Силова фаза операції протриває від декількох годин до пари доби максимум. Місто обов'язково буде звільнений. Але ваша доля, загалом, цілком у ваших руках — тільки від вашої зібраності, адекватності й тверезого розрахунку залежить, чи залишитеся ви в живі або нерозумно піймаєте не призначену вам кулю.

І ще, не заважайте силовикам працювати, у них і без вас вистачає проблем — як зберегти життя вашим родичам, друзям або знайомим, як мінімізувати втрати серед бійців, мирних громадян і при цьому ще постаратися догодити дикій кількості начальства, що прилетіло невідомо навіщо. Краще допоможіть їм, не представляючи із себе чергову мішень, що… Ніякого милитарі стилю в одязі. У мене рефлекс: якщо в міському бої на мене вискочить тіло в камуфляжі, без знаків розпізнавання, так ще й звідки-нибудь із боку супротивника, я спочатку підстрелю, потім поцікавлюся, що це було.

Як поводитися в юрбі?

Стежите за поводженням оточуючих вас людей.

Відвідуючи концерти, спортивні й вуличні заходи, звертайте увагу на настрій юрби. Якщо ви почуваєте негарне або якщо один — два чоловіки на ваших очах починають поводитися неадекватно, агресивно, вибирайтеся з юрби. Побоюйтеся нетверезих людей у юрбі — їх набагато сутужніше контролювати й складніше заспокоїти. Якщо ви бачите таких людей, постарайтеся відійти від них подалі.

Тиснява в юрбі звичайно відбувається, коли подання, захід закінчується, і люди починають залишати будинок або спускатися в метро. Тому, якщо ви хочете уникнути стовпотворіння, ідете небагато заздалегідь, або почекайте, поки юрба не ссякне. Якщо у вас із собою дитина, постарайтеся, щоб у нього завжди була при собі інформація про нього на випадок, якщо вас розлучать. Маленьку дитину в юрбі тримаєте на руках, щоб він менше лякався. Якщо ви розумієте, що вам так буде спокійніше, постарайтеся, входячи в будинок, визначити, де перебувають аварійні виходи і як до них швидше добратися.

Уміння визначити потрібний час для того, щоб покинути юрбу — половина успіху вашого порятунку в надзвичайній ситуації.

Як поводитися, якщо в людному місці почалася паніка і юрба побігла?

Не піддавайтеся паніці й не дайте собі впасти.

У такій ситуації важливо знати дві речі: що робити, щоб заспокоїти навколишніх, і як урятувати себе, якщо навколишніх заспокоїти не вдалося. Заспокоїти юрбу дуже складно, але спробувати зробити це все-таки коштує, адже від цього залежить ваша безпека й порятунок. Треба розуміти, що коли навколо вас почалася справжня паніка, це означає, що люди діють згідно твариною рефлексам, тому важливо повернути їх назад у людський вигляд. Для цього можна використовувати прості команди: «Пройдіть!», «Зупинитеся!» і т.д. Головне — вимовляти ці команди голосно, чітко, справжнім командним голосом. Ви, звичайно, не докричитеся до всіх і кожного, але, можливо, вам удасться привести в почуття тих, хто поруч із вами. Так уже стане набагато легше. По-перше, вижити в юрбі групою набагато легше, ніж поодинці. По-друге, ті, кого ви позбавили від паніки, можливо, зможуть зробити те ж саме зі своїм оточенням. Деякі мають здатності до керування юрбою з народження. Якщо ви таких здатностей не маєте, то для вас головне — не піддатися страху, що охопив юрбу. Якщо ви охоплені страхом, уважайте, що ви така ж частина юрби, як і всі інші. Для боротьби із внутрішньою панікою необхідно якось себе відволікти. Робіть всі що завгодно: дивитеся по сторонах, шукайте шляхи відходу. Женете від себе страх. Якщо перемогти паніку й заспокоїти навколишніх не вдалося, треба рятувати себе. Задайте собі напрямок руху й намагайтеся йому випливати, прагнучи по найкоротшій траєкторії вийти за межі юрби.

Запам'ятаєте: ніколи не намагайтеся рухатися в напрямку, протилежному руху юрби, — вас просто звалять. Якщо ви впали на землю, уважайте, що ви загинули. Вас затопчуть. Помнете, що більшість загиблих у юрбі — це ті, хто виявився під ногами що біжать. Тому тримаєтеся за навколишніми руками, штовхайтеся, робіть всі що завгодно, аби тільки не впасти. Якщо з вами діти, постарайтеся взяти їх на руки. Сумку, якщо вона у вас є, повісьте на шию перед собою, руки зігніть у ліктях і пригорніть до боків — так ви створите перед собою невелику нішу й не допустите здавлювання грудної клітки. Юрба схожа на хвилю, тому найкраще в такій ситуації — спробувати сховатися за якою-небудь перешкодою, навіть самим невеликим. Можна притулитися до стіни будинку, укритися в якій-небудь ніші. Часто буває досить простого ліхтарного стовпа — юрба просто обійде його, а разом з ним і вас.

Якщо ви вже впали, то в першу чергу треба закрити голову й не дати, щоб вам по голові ногами вдарили, у підсумку юрба пробіжить, вона все-таки кінцева, а не нескінченна

3. Вас захопили в заручники.

Чи треба чинити опір? Немає.

Фахівці з безпеки вважають, що шанси звичайної людини на успішний опір навченим терористам фактично дорівнюють нулю. Захоплення заручників як правило виробляється добре організованою й підготовленою групою — і в прямому протистоянні з ними у вас немає шансів.

Вірте, що в остаточному підсумку вас звільнять. Ваше завдання — бути як можна менш помітним: не привертати увагу, не пручатися, по можливості взагалі не рухатися. Постарайтеся заспокоїтися й зібратися із силами, щоб протриматися до моменту звільнення

Були випадки, коли заручники намагалися голими руками протидіяти терористам, так їх відразу вбивали. Ну чого ви там зробите з голими руками? Можете кулю одержати

 Чи треба намагатися бігти?

Постарайтеся оцінити обстановку й уникайте необдуманих дій.

Це одне із самих складних питань. З одного боку, відомі випадки, коли заручникам удалося втекти. З іншого боку, імовірність загинути при втечі дуже велика. Фахівці з безпеки вважають, що реальна можливість зникнути їсти тільки перші кілька днів, поки заручники не виснажені й у них ще є сили. Разом з тим у момент захоплення терористи найбільш напружені й найбільше нервують. Тому будь-які ваші спроби втекти або вчинити опір можуть закінчитися фатально — вас можуть ранити або вбити. Тому ніхто за вас не вирішить, чи варто бігти в даній ситуації або краще сподіватися на те, що вас обміняють або спецслужби зможуть успішно здійснити штурм.

Якщо, проте, ви вирішили бігти, запам'ятаєте наступні правила. Переконаєтеся, що ви в стані тверезо оцінити обстановку. Продумайте, як ви будете бігти. Уявіть собі подумки будинок. Чекайте, поки увага терористів ослабне, рухайтеся швидко, тихо, зберігайте мовчання. Якщо ви чуєте наказ терориста зупинитися, завмріть, підніміть руки, не рухайтеся, говорите: «Так, о'кей, добре».

 Чи існують якісь вправи, наприклад, дихальні, які допомогли б зосередитися й заспокоїтися в стані шоку або сильного стресу?

Дихаєте ритмічно й глибоко. Проговорюйте про себе, що ви бачите.

Є кілька простих вправ, що допомагають зняти напруга, позбутися від страху. Почніть повільно, рівномірно, глибоко дихати, зосереджуючи на всьому різноманітті відчуттів, які дають вам вдих і видихнув. Другий спосіб: зробіть глибокий вдих через рот і через рот же видихайте повітря різкими поштовхами. Один видих ділиться на чотири-п'ять порцій. Десяти-П'ятнадцяти дихальних рухів досить.

Можна зосередитися на тім, що ви бачите або чуєте, і почати про себе називати те, що ви бачите або чуєте, починаючи кожну фразу словами «я бачу». Наприклад: «Я бачу зелену стіну, я бачу картину на стіні, я бачу чорну раму в цієї картини». І точно так само робіть із «я чую»: «Я чую голос мого сусіда, я чую, як шарудить газета». На думку психологів, методика «я бачу» підходить більшій кількості людей, але ви самі зрозумієте, що краще для вас.

Як передати звісточку на волю?

Загорніть записку в яскравий предмет одягу.

Якщо є така можливість — намагайтеся зв'язатися із зовнішнім миром. Хоча, як правило, такої можливості немає. Якщо у вас не відібрали мобільний телефон і ви встигнете ним скористатися — користуйтеся, тільки акуратно. Телефон намагайтеся виключати: його заряд не нескінченний, а скільки протриває захоплення, пророчити неможливо.

Можете спробувати написати записку й загорнути неї в який-небудь яскравий предмет одягу, але перш ніж викинути його, постарайтеся реально оцінити ступінь ризику для себе. Ураховуйте, що терористи можуть стати дуже агресивними стосовно  вас, якщо побачать або зрозуміють, що ви хочете зв'язатися із зовнішнім миром. Будь ласка, перед тим як намагатися передати звісточку, подумайте, чи варто так ризикувати.

От відомий, наприклад, такий випадок — хоча й ледве з іншої області: викрадений взяв предмет свого туалету, горілим сірником (йому вдалося підібрати) надряпав записку: «Мене викрали. Допоможіть!»

І загорнув у цей предмет туалету. Вибирати треба те, що обов'язково приверне увагу перехожих. Розумієте, щось таке яскраве, помітне. Вибачите, якщо викинете жіночі трусики, їх піднімуть набагато швидше, ніж якщо валяється якась брудна ковбойка. Зміст розумієте? Це напевно приверне увагу тих, хто може вам допомогти.

Як поводитися, якщо почалася стрілянина?

Падайте на землю й закривайте голову руками.

Ніколи не біжіть при звуках стрілянини. Відразу падайте на землю особою долілиць і закривайте голову руками. Якщо ви побіжите, це залучить до вас непотрібна увага, тому що стрілки шукають мета, що перебуває в їхнє поле видимості. Тому в найбільшій небезпеці перебувають пішоходи й люди, яких видно у вікна найближчих будинків. Лежите, поки стрілянина не затихне й пострілів не буде досить довгий час (принаймні, 5 хвилин тиші) або поки співробітники спецслужб не дадуть команду «устати», інакше ви можете потрапити під перехресний вогонь або вас можуть прийняти за терориста.

Прийміть зафіксоване положення, щоб захистити ваше тіло. Лежачи на землі, постарайтеся захистити найважливіші артерії, тобто  зігнуті в ліктях руки пригорніть до корпуса, закривши долонями вуха. Так ви захистите серце й легені, вени й артерії на шиї, органи слуху.

Постарайтеся впасти за яке-небудь укриття, але помнете, що жодне  вкриття не дає 100% гарантії безпеки. Якщо ви впали на відкритий простір, але можете зрозуміти, що перебуваєте не на лінії вогню, ви можете спробувати уползти з місця стрілянини або хоча б добратися до вкриття. Уважно оціните навколишнє оточення й свої сили. Якщо ви зважитеся повзти, то робіть це, щільно пригорнувшись до землі й усі час оглядаючись. Тримаєте тіло максимально в горизонтальній площині. Підтягуйтеся на руках, права нога — толчковая. Повзіть повільно, не поспішаєте. Можна перекочуватися від одного безпечного місця до іншому, пригорнувши руки до тіла або закриваючи голову. Ця техніка не призначена для довгих дистанцій, але вона може допомогти вам швидко перебратися від одного безпечного місця до іншого. Тримаєтеся подалі від скляних об'єктів.

Якщо з вами діти, сховайте їх за бар'єр або покладете їх на підлогу й прикривайте своїм тілом зверху.
Якщо ви перебуваєте будинку, то відразу опускайтеся на коліна, а ще краще — лягаєте на підлогу й відповзайте подалі від вікон. Ідеальним укриттям від очманілих куль, які можуть залетіти з вулиці, буде ванна кімната й сама ванна.

Як поводитися при штурмі, що почався?

Падайте на підлогу й не проявляйте ніяких ініціатив.

Рекомендації фахівців прості: ляжте на підлогу й не рухайтеся, поки вас не виведуть співробітники спецслужб. Будь ласка, не проявляйте ніяких ініціатив — тільки так ви збережете собі життя. Якщо ви зрозуміли, що почався штурм, не намагайтеся бігти. Постарайтеся прийняти таке положення, при якому ви гарантовано виявитеся осторонь  від дверей, вікон і проходів до них (при обстрілі осколки скла й будівельних конструкцій можуть заподіяти додаткові травми). Тримаєтеся подалі від терористів, тому що при штурмі по них будуть стріляти снайпери. Найкраще ляжте на підлогу. Лежите на підлозі особою долілиць, голову закрийте руками й не рухайтеся. Тримаєте руки на очах, у жодному разі не тримайте зброю — вас можуть переплутати з терористами.

У жодному разі не біжіть назустріч співробітникам спецслужб або від них, тому що вони можуть прийняти вас за терориста, і, швидше за все, ви загинете. Якщо ви почули будь-які удари від пострілу або від розриву гранати, падайте на підлогу, краще — закривши ока, закривайте голову руками й чекайте, поки співробітники спеціальних підрозділів не виведуть вас із будинку. Якщо ви зрозуміли, що штурм закінчився, тихесенько, голосом, сповістіть про себе.

Якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або жестами сповістити про це співробітникам спецслужб. Не впадайте в істерику або розпач, постарайтеся не втратити контроль над собою. Ніж ясніше ви будете мислити, тим більше у вас шансів зберегти собі життя.

Сили безпеки можуть прийняти за терориста кожного, хто рухається.

Як поводитися після звільнення, у тому числі — із представниками спецслужб?

Відзначтеся в штабі по звільненню заручників і залишіть свої координати, щоб пізніше відповісти на питання представників спецслужб.

Звичайно люди після звільнення перебувають у шоку. І це нормально. Не геройствуйте, не відмовляйтеся від допомоги — і медичної, і психологічної. Не біжіть сломя голову додому — це природна реакція людини, але вам буде набагато краще, якщо ви вчасно одержите кваліфіковану допомогу. Крім того, ніж скоріше ви відзначитеся в штабі по звільненню заручників, тим швидше ваші родичі довідаються про те, що ви вижили.

Під час штурму не проявляйте ніякої ініціативи, чекайте, поки вас звільнять, а коли до вас підійдуть, вам першою справою скажуть, куди вам іти, якщо ви здатні пересуватися самі. Якщо співробітники спецслужб у перший момент не звернули на вас уваги, вийдіть із того місця, де ви перебували, на свіже повітря й, не йдучи далеко, сядьте або притулитеся до чого-небудь. Просто залишайтеся поруч із місцем штурму. Не сумнівайтеся: до вас підійдуть і скажуть, куди йти, щоб одержати допомогу фахівців.

Відразу після штурму серед звільнених буде проведене експрес-опитування. Будьте до цього готові. У принципі, ви не зобов'язані розповідати що-небудь співробітникам спецслужб прямо на місці. Можна послатися на погане самопочуття й стрес. Але краще буде, якщо ви якомога швидше відповісте на всі питання співробітників, причому чітко, логічно й аргументовано. Ідеально — у писемній формі. Постарайтеся згадувати всі дріб'язки, які бачили: можливо, ці відомості виявляться безцінними.

4. Ваших близьких, друзів, знайомих - захопили в заручники.

Як мені довідатися про те, що відбувається з моїми близькими?

Вимагайте інформацію в керівників операції по звільненню заручників.

Якщо ви довідалися, що хтось із ваших близьких захоплений у заручники, дзвоните в приймальню ГУВД, МНС або СБ. Постарайтеся з'ясувати, хто є керівником операції по звільненню заручників. Це повинне бути або ГУВД, або СБ. Відповідно, ці структури зобов'язані повідомляти вас про те, що відбувається, поки люди перебувають у заручниках. Існує деяка ймовірність того, що співробітники штабу зажадають від родичів захоплених розписку про нерозголошення державної таємниці.

Помнете, що співробітники органів внутрішніх справ зобов'язані на першу вимогу інформувати родичів про положення заручників і про етапи рятувальної операції. На вашу вимогу вони зобов'язані повідомити про те, чи йдуть переговори, про способи переговорів, вимогах терористів. Користуйтеся своїм правом знати про життя близької людини, не мучте себе невіданням.

Погоджуйтеся на будь-які умови органів внутрішніх справ за винятком умови, що органи внутрішніх справ не беруть на себе відповідальність за результат операції. На жаль, були випадки, коли вони намагалися в такий спосіб зняти із себе відповідальність за життя заручників, але зараз такого, як правило, не відбувається.

 Чи треба мені їхати до місця, де перебувають заручники?

Можна приїхати й звернутися в штаб по звільненню заручників.

Якщо хтось із ваших близьких захоплений у заручники, вашою природною й зрозумілою реакцією буде приїхати до того місця, де він перебуває, звичайно ж, ви не зможете просто сидіти будинку й чекати повідомлення про, що відбувається на місці трагедії. Наступний логічний крок — спробувати підійти якнайближче до того місця, де втримуються заручники, і зробити все можливе, щоб їм допомогти. Представники спецслужб не утомлюються повторювати: це неприпустимо, ніяких особистих ініціатив проявляти не можна. Навіть якщо ви своїми діями зможете допомогти одній людині, швидше за все, тим самим ви спровокуєте загибель декількох інших. Для таких ситуацій у правоохоронних органах є чіткий розподіл обов'язків: хто і як, наприклад, обгороджує територію, де перебувають викрадачі й викрадені, хто займається підготовкою звільнення, хто веде переговори. Ваші дії можуть заплутати представників спецслужб.

Якщо ви почуваєте себе зобов'язаним хоч щось зробити для своїх близьких, знайдіть штаб по звільненню заручників і звернетеся до спеціально вповноважених людей із пропозицією допомоги. Розповідайте, хто з ваших родичів перебуває в заручниках.

Найкраще для вас і ваш близьких буде, якщо ви максимально підготуєтеся до зустрічі після звільнення. Довідайтеся, де на території штабу по звільненню заручників перебуває пункт по наданню медичної й психологічної допомоги. Проконсультуйтеся з лікарями, що може знадобитися. Може бути, прийде привезти якісь ліки, теплі речі. Якщо є час, розпитаєте лікарів, як краще спілкуватися з потерпілим.

Просто сидите й чекайте. А що отут зробиш? Хвилюйтеся й сидите…Той, хто є до місця захоплення заручників, сприяє терористам. Крім того, це небезпечно.

Як допомогти постраждалої?

Надати першу допомогу і якомога швидше відвезти до лікаря.

Людина, що потрапила під вплив хімічної або бактеріологічної зброї, має потребу в негайній професійній медичній допомозі. Якщо медична допомога найближчим часом не доступна, продезинфицируйте себе в найближчі кілька хвилин і допоможіть навколишньої (але не виходите з укриття, поки представники влади не скажуть, що це безпечно).

Допомога, що потрапили під вплив хімічних речовин полягає в наступному:

а) Зніміть весь одяг та інші предмети, що доторкаються до тіла. Одяг, що звичайно знімається через голову, повинна розрізатися щоб уникнути контакту з очима, носом і ротом. Якщо можливо, помістите речі в пластиковий пакет. Продезинфицируйте руки водою з милом. Зніміть окуляри й контактні лінзи.

б) Промийте ока рясною кількістю води;

в) Акуратно промийте особу й волосся мильною водою, потім ретельно змийте чистою водою;

г) Продезинфицируйте інші ділянки тіла, які могли бути заражені. Промокніть (не тріть і не скребіть) тканиною, намоченої в мильній воді, і сполосніть чистою водою;

д) Переодягніться в незаражений одяг (одяг, що зберігається в ящиках або шафах, швидше за все, не заражена);

е) Якщо можливо, звернетеся до лікаря для огляду.

У більшості випадків застосування бактеріологічної зброї люди не будуть знати, що піддалися впливу речовини. Першим свідченням впливу стануть симптоми, викликані цим впливом; у таких ситуаціях негайно звернетеся до лікаря. Якщо ваша шкіра або одяг увійшов у контакт із видимим потенційно небезпечною речовиною, негайно зніміть і заберіть у пакет одяг і особисті речі й вимийтеся теплою мильною водою. Надягніть чистий одяг і звернетеся за медичною допомогою.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань

1. Що таке тероризм?
2. Як йому протидіяти?
3. Що потрібно робити під час різних ситуацій теракту?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № __19_.

Тема. Тематичне оцінювання . Контроль навчальних досягнень учнів по основам цивільного захисту за темою №2

«Надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу».

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: проконтролювати рівень знань учнів.

Обладнання: конспекти,.методична розробка.

План уроку

1. Контрольна робота по варіантам.
2. Перевірка конспектів.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення.

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

III.Написання контрольної роботи. Перевірка викладачем конспектів.

Варіанти контрольної роботи.

1 Варіант.

1) Що таке надзвичайні ситуації. Які загрози вони складають?

2) Які є види та уражальні фактори хімічної зброї, що необхідно робити під час застосування ворогом хімічної зброї, або під час хімічних аварій?

3) Принцип дії боєприпасів об’ємного вибуху?

4) Назвіть заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.

2. Варіант.

1) Що таке надзвичайні ситуації воєнного часу, які загрози вони складають?

2) Які є уражальні фактори ядерної зброї?

3) В чому складаються особливості дії нейтронних боєприпасів?

4) В чому проявляється вражаюча дія запалювальної зброї на людей. Надай характеристику напалму та пірогелю.

3. Варіант.

2) Які є надзвичайні ситуації мирного часу?

4) Що необхідно робити під час застосування ворогом біологічної зброї,?

3) Які ви знаєте сучасні звичайні засоби ураження?

4) Назвіть приміщення які є у сховищах за призначенням?

4. Варіант.

1) Що таке біологічна зброя, які є уражальні фактори біологічної зброї?

2) Що таке тероризм,як йому протидіяти?

3) Які заходи включає захист населення в надзвичайних ситуаціях?

4) Чим відрізняються протирадіаційні укриття від найпростіших укрить?

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _20__.

ОЦЗ Тема.3-1 . Основні принципи та завдання захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Інженерний захист населення.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Інженерний захист населення.

2. Класифікація , обладнання та порядок використання.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Інженерний захист населеня.

Захист населення і територій - це створення необхідних умов для збереження життя людей або зменшення втрат населення і завдання шкоди територіям при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час. До способів захисту населення відносяться:

• своєчасне оповіщення населення;
• заходи протирадіаційного та протихімічного захисту;
• укриття в захисних спорудах;
• використання засобів індивідуального захисту;
• проведення заходів евакуації населення та матеріальних засобів.

Захист населення потребує здійснення низки інженерних заходів заздалегідь та при загрозі надзвичайної ситуації. До них можна віднести такі заходи:

- будівництво і накопичення захисних споруд у мирний час;

- швидке будівництво додаткових укриттів у воєнний час;

- переобладнання під укриття різних споруд;

- комплектування захисних споруд системами життєзабезпечення та необхідним обладнанням;

- створення надійної системи повідомлення про загрозу аварій, катастроф, стихійних лих нападу противника;

- захист запасів продуктів, води, господарських тварин, рослин;

- накопичення засобів індивідуального захисту для всього населення держави.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення.

Захисні споруди (мал. 191) призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового ураження та звичайних засобів нападу дії вторинних вражаючих факторів.

2. Класифікація , обладнання та порядок використання.

Захисні споруди поділяються :

за місткістю- малої місткості (150—600 осіб), середньої місткості (600—2000 осіб),великої місткості (більше 2000 осіб);

призначенням- для захисту населення, для розміщення органів управління і медичних установ;

місцем розташуванням - вбудовані, окремо розташовані, метрополітени;

у гірських виробках;

термінами будівництва - збудовані завчасно, швидко збудовані;

захисними властивостями-сховища, протирадіаційні укриття ,найпростіші укриття - щілини (відкриті та перекриті).

Сховища забезпечують надійний захист людей від вражаючих факторів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель і споруд та ін.), а також зброї масового ураження і звичайних засобів нападу

Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолів. (мал. 192)

Найпростіші укриття (мал. 193) зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випро мінюванням

- забезпечувати безперервне перебування у них людей не менше 2 діб;

- будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

- бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

- не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

- прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності виникаючих пристроїв;

- мати входи і виходи із тим ступенем захисту, що й основні приміщення; а на випадок завалу — мати аварійний вихід.

Сховище має основні та допоміжні приміщення

До основних відносяться: відсіки для тих, хто укривається, пункти управління, медичні кімнати.

До допоміжних відносяться: тамбур-шлюзи, фільтровентиляційні приміщення, санітарні вузли, приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Відсіки для тих, хто укривається обладнуються місцями для сидіння та спання згідно з нормами

У сховищах у необхідній кількості розміщуються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний.

Система постачання повітря забезпечує вентиляцію приміщень захисної спо руди та очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бакте ріальних засобів.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення ( переносні електричні ліхтарі та інші джерела).

Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опалювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення вимикаються.

Запас харчів у сховищах передбачається на 2 доби. Для розміщення продуктів обладнується приміщення.

У протирадіаційних укриттях при вході передбачається приміщення для зберігання забрудненого одягу .

При недостатній місткості завчасно побудо ваних укриттів будуються швидко споруджувані укриття. Під укриття можуть також пристосовуватися різні приміщення та споруди. У сучасних містах є багато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховище після деякого дообладнання. До них відносяться метропо літени, транспортні та пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

У заміській зоні під протирадіаційні укриття в першу чергу пристосовуються підпілля і підвали житлових будинків та будівель різного призначення, овоче сховища, приміщення будинків, природні печери, гірські виробки.

Найпростіші укриття будуються у місцях скупчення людей, на маршруті евакуації та тимчасово у заміській зоні, коли кількість наявних сховищ не забезпечує укриття людей, а оскільки найпростіші укриття зменшують радіус ураження людей ударною хвилею і послаблюють дію радіоактивного випромінювання та ураження світловим випромінюванням, але не забезпечують захист від отруйних речовин та бактеріальних засобів, то при наявності часу вони поступово переобладнуються у протирадіаційні укриття .

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Які заходи включає захист населення в надзвичайних ситуаціях?
2. Назвіть приміщення які є у сховищах за призначенням?
3. Чим відрізняються протирадіаційні укриття від найпростіших укрить?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № 21___.Практичний.

ОЦЗ Тема.3-2. Засоби індивідуального захисту органів дихання.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про засоби індивідуального захисту органів дихання. Навчити правильно їх підбирати.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1 Фільтруючі протигази

2.Простіші засоби захисту органів дихання.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Фільтруючі протигази

Засоби індивідуального захисту призначаються для захисту людини від радіоактивних, отруйних речовин та бактеріальних засобів. До засобів індивідуального захисту органів дихання відносяться : протигази, респіратори, проти пилові тканини, ватно-марлеві пов’язки.

Фільтруючи протигази є основним засобом захисту людини. Принцип захисної дії заснований на очищенні повітря, що вдихаємо, за допомогою фільтрів від різних шкідливих домішок. На сьогодні в системі Цивільної оборони України дорослим населенням використовуються протигази ГП-5(ГП-5М),ГП-7(ГП-7В).

Протигази ГП-5(ГП-7) (мал.194,195) призначені для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних речовин, радіоактивного пилу, бактеріологічних аерозолів та інших шкідливих домішок.

мал. 194 Протигаз ГП-5: 1 – протигазова коробка; 2 – непотіючі плівки; 3 – шолом-маска; 4 – сумка.	мал. 195 Протигаз ГП-7: 1 – лицьова частина; 2 – фільтрувально-поглинаюча коробка; 3 – трикотажний чохол; 4 – вузол клапана вдихання; 5 – переговорний пристрій (мембрана); 6 – вузол клапана видихання

Шолом-маска протигазів ГП-5 має п’ять розмірів: 0,1, 2, 3, 4. Для правильного підбору шолом-маски проводиться замір вертикального обхвату голови, визначається необхідний розмір. В протигазі ГП-5 тренована людина може перебувати до 6 годин, в масці ГП-7-до 8-10 годин.

Фільтруючий протигаз ГП-7 (мал.196) порівняно з ГП-5 має низку переваг. Так, використання обтюратора (тоненький підгорнутий край маски) зменшує тиск на обличчя, що дозволяє користуватися протигазом людям, які не мають відповідної підготовки. Зменшений опір коробки дихання. Трикотажний чохол відіграє роль аерозольного фільтра. Крім того, маска забезпечена переговорним пристроєм та пристроєм для прийому води з фляги без знімання шолом-маски.

Підбирання розміру лицевої частини протигазів ГП-7, ГП-7В здійснюється згідно з табл. 12 (мал. 197)

Таблиця 12 Визначення необхідного розміру лицевої сторони протигазів ГП-7 та ГП-7В

Сума вимірів, см	Необхідний розмір	Розмір лямок наголовника
		лобний	скроневий	шоковий
До 118,5	1	4	8	6
119,0-121,0	1	3	7	6
121,5-123,5	1	3	7	6
124,0-126,0	2	3	6	5
126,5-128,5	2	3	6	5
129,0-131,0	3	3	5	4
131,5 та більше	3	3	4	3

Ізолюючи протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться у повітрі. Вони дозволяють працювати навіть там, де повністю відсутній кисень.

До ізолюючих відносяться також ранцеві протигази, в яких необхідна для дихання повітряна суміш під тиском зберігається у балоні і через редуктор подається під маску.

Шлангові протигази використовуються при виконанні робіт легкої або середнього ступеня важкості, при цьому чисте повітря подається з відстані до 10 м від робочого місця. При використанні повітродувки роботи можуть проводиться на відстані 20 м, а при необхідності – 40 м.

Для захисту від СДОР можна користуватися звичайними фільтруючими протигазами але з використанням додаткового патрону ДПГ-1 або ДПГ-3.

У народному господарстві використовується безліч хімічних сполук. Багато які з них шкідливі для здоров'я людей, У випадку аварії на виробництві або транспорті вони можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу.

У комплект додаткових патронів входять сполучна трубка і вставка. З лицьовою частиною протигаза патрон зв'язаний за допомогою сполучної трубки, для чого на один з кінців навертається горловина. У дні патрона нарізане внутрішнє різьблення для приєднання до фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 або ГП-7.

Усередині патрона ДПГ-1 два шари шихти - спеціальний поглинач і гопкалит. У ДПГ-3 - тільки один шар поглиначу. Маса патрона ДПГ-1 не більш 500 г ; ДПГ-3 -350 г.

Гопкалитовый патрон - теж додатковий патрон до протигазів для захисту від окису вуглецю.

По конструкції аналогічний ДПГ-1 і ДПГ-3. Споряджається він

осушувачем і власне гопкалитом. Осушувач являє собою силикогель, просочений хлоридом кальцію. Призначений для захисту гопкалита від вологи, що утрачає свої властивості. Гопкалит - це суміш оксиду марганцю з окисом міді, відіграє роль каталізатора й окисляє окис вуглецю до двоокису вуглецю.

На гопкалитовом патроні вказується його вага. При збільшенні ваги, за поглинання вологи на 20 м і більш патроном користуватися не можна. Час захисної дії патрона при відносній вологості повітря 80% біля двох годин. При температурі, близької до -15°С и нижче майже припиняється. Маса патрона складає 750 -800 г.

Час захисної дії додаткового патрону ДПГ-1 або ДПГ-3 при обсязі легеневої вентиляції 30 л/хв. для різних СДОР наведено у табл. 13

Таблиця 13. Час захисної дії додаткових патронів

СДОР	Концентрація, мг/л	Час захисної дії, хв.
		ДПГ-1	ДПГ-3
Аміак	5,0	30	60
Хлор	5,0	80	100
Сірководень	10,0	50	50
Соляна кислота	5,0	30	30
Тетраетил свинцю	2,0	500	500
Окис етилену	1,0	25	-
Нітробензол	5,0	70	70
Фенол	0,2	800	800
Фурфол	1.5	400	400
Двоокис азоту	1,0	30	-

Примітка. Для дитячих протигазів час захисної дії збільшується в 2 рази.

2.Простіші засоби захисту органів дихання

Респіратори призначені для захисту органів дихання від радіоактивного пилу при діях на місцевості зараженій радіоактивними речовинами і у вторинній хмарі бактеріальних засобів (мал. 198).

Респіратор Р-2 – фільтруюча напівмаска, має два клапани вдиху та один видиху з запобіжним екраном, наголовником із лямок та носовим затискачем. При вдиханні повітря проходить через усю поверхню респіратора фільтрується та через клапан дихання потрапляє в органи дихання. Відпрацьоване повітря виходить через клапан видихання. Виготовляється трьох розмірів. Підбір здійснюється за виміром висоти обличчя. Розмір 1-до 109 мм, 2-109-119 мм, 3-від 119 мм та більше.

До респіраторі одноразового використання відносяться респіратори типу „Пелюсток” і „Кама” (мал.199). В якості фільтрів в них використовуються тонковолокнисті фільтрувальні матеріали.

На даний час для захисту органів дихання при концентрації отруйних речовин не більше 10-15 гранично допустимої дози використовуються протигази-респіратори РПГ-67 (мал.200) і РУ-60М.

Вони складаються з гумової напівмаски і змінних фільтрувально-поглинаючих патронів,пластмасових манжет з клапанами вдиху, клапана видиху з запобіжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовника для кріплення респіратора на голові.

Ватно-марлева пов’язка є замінником респіратора і виготовляється самостійно з куска марлі довжиною 100 см і шириною 50 см. Його розстилають на столі, на середину кладуть вату розміром 30х20 см і завтовшки приблизно 2 см. Вільні кінці марлі по всій довжині шматка з обох сторін згортають, закриваючи вату. Після цього на кінцях марлі роблять розрізи довжиною 30-35 см, які утворюють дві пари зав’язок. Накладають пов’язку на обличчя так, щоб був закрити низ підборіддя, а верхній край закривав ніс і доходив до очних ям. Нижні кінці зав’язують на тім’я, а верхній на потилиці за вухами. Для захисту3 очей обов’язково використовують проти полові окуляри.

Протипилова маска (мал. 180-б)складається з корпусу і кріплення. В корпусі робляться оглядові отвори, в які вставляють скло або пластинки з плексигласу, целулоїду або іншого прозорого матеріалу. Маски виготовляють семи розмірів в залежності від висоти обличчя. Корпус маски складається з 4-5 шарів тканини.

Цікаво знати: фільтруючі протигази вперше були використані під час першої світової війни 1914-1918 роках. Спочатку це були найпростіші марлеві багатошарові вологі пов’язки, потім вологі маски з очами змочені розчином для захисту від хлору та фосгену. З появою інших отруйних речовин вологі маски стали непридатними. Російський вчений М.Д.Зелинський у 1915 році запропонував новий спосіб захисту від отруйних речовин за допомогою активного вугілля. Так був створений сухий фільтруючий протигаз.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань:

1. Призначення та будова протигазу ГП-7?

2. Для чого призначені додаткові патрони?

3. Які найпростіші засоби захисту органів дихання ти знаєш?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _22__. Практичний.

ОЦЗ Тема.3-3. Ізолюючі засоби індивідуального захисту шкіри.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про ізолюючі засоби індивідуального захисту шкіри. Навчити правильно їх підбирати.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Характеристика ізолюючих засобів

2. Фільтруючі засоби захисту шкіри.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Характеристика ізолюючих засобів

Виготуй в домашніх умовах ватно-марлеву пов’язку. Для захисту шкіри використовуються як спеціальні, так і простіші засоби захисту.

За типом захисної дії спеціальні засоби індивідуального захисту поділяються на ізолюючи та фільтруючи. Засоби захисту шкіри, які виготовлені із ізолюючих матеріалів, можуть бути герметичні (комбінезони, костюми) та негерметичні (накидки, фартухи). Всі вони виготовляються із газо та волого непроникної тканини.

До засобів захисту шкіри ізолюючого типу відносяться загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) (мал. 201) та легкий захисний костюм (Л-1). (мал. 202).

До складу загально-військового захисного комплекту входять захисний плащ (ОП-1), захисні панчохи і захисні рукавиці. Захисні плащі виготовляються із прогумованої термостійкої тканини. Захисні рукавиці бувають літніми – п’ятипалі із гуми та зимові – двопалі із прогумованої тканини. Розміри захисних плащів та панчіх наведені в табл. 14 та 15. Захисний плащ може використовуватись як накидка, плащ та комбінезон.

Таблиця 14 Розміри захисних плащів ОП-1

Захисний плащ	Ріст людини	Розмір плаща
	До 165	1
	165-170	2
	170-175	3
	175-180	4
	Вище 180	5

Таблиця 15 Розміри захисних панчох

Захисні панчохи	Розмір взуття	Розмір панчіх
	№ 37-40	1
	№ 41-42	2
	№ 43 та більше	3

Легкий захисний костюм Л-1 забезпечує захист від хімічних речовин в рідкому, аерозольному чи пароподібному стані. Захисний костюм складається із сорочки з капюшоном та штанів, які внизу переходять у захисні панчохи.

Виготовляється костюм із прогумованої тканини. У комплект входять двопалі рукавиці, підшоломник та сумка.

Захисні комбінезон і костюм захищають від аерозолів та крапельно-рідинних отруйних речовин на протязі декілька годин.

Для збільшення часу постійного знаходження в ізолюючому одязі можна використати охолоджуючи екрани із бавовняно паперової тканини, які одягаються поверх захисного одягу і періодично змочуються водою з температурою не більше 20° С (табл. 16).

Таблиця 16 Час знаходження людей в ізолюючих засобах захисту шкіри

Температура навколишнього повітря 0 С	Час знаходження в ізолюючих засобах захисту шкіри
	без вологого екрануючого комбінезону	з вологим екрануючим комбінезоном
+ 30 і більше	15-20 хв.	1-1,5 год.
25-29	до 30 хв.	1,5-2 год.
20-24	до 45 хв.	2-2,5 год.
15-19	до 2-х год.	більше 3 год.
нижче + 15	більше 3-х год.	-

Примітка.

1. В похмуру або вітряну погоду, а також у тіні час безперервного знаходження може бути збільшений в 1,5 рази.

2. Час відновлення теплового стану до вихідного рівня складає не менше 1 год., кожен наступний цикл роботи скорочується на 30 %.

Для довідки: щоб зберігати максимальну працездатність при користуванні засобами захисту шкіри ізолюючого типу (за виключенням Л-1), треба враховувати температуру повітря і одягати їх при Т+45°С і вище на білизну, при температурі від 0 до 16° поверх літнього одягу; при температурі від 0 до - 10°С поверх зимового одягу; нижче-10°С поверх ватника. Захисний костюм Л-1 завжди одягають поверх сезонного одягу. Гумові чоботи при температурі нижче 0°С одягають на теплі шкарпетки, або онучі. Гумові рукавиці – поверх вовняних.

2.Фільтруючі засоби захисту шкіри.

Призначені вони для захисту шкіри людини від дії отруйних речовин, які знаходяться в газоподібному стані. Крім того, фільтруючі засоби захисту шкіри забезпечують захист від радіоактивного пилу і аерозолів, бактеріальних засобів. Тканина фільтруючого захисного одягу просочена спеціальними хімічними речовинами, які тонким шаром обволікають нитки матеріалу. До фільтруючих засобів захисту шкіри відноситься комплект захисного фільтруючого одягу.

Комплект захисного фільтруючого одягу захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин і бактеріальних засобів у вигляд аерозолів (мал.203).

До його складу відносяться бавовняно - паперовий комбінезон, який змочується розчином спеціальної пасти – хімічними речовинами, що затримують пари отруйних речовин або нейтралізують їх , а також білизни, підшоломника та двох пар онуч, одна з яких змочується тим самим розчином, що і комбінезон. Розміри комбінезонів: 1-до 160 см; 2-160-170 см; 3-більше 170 см.

Найпростіші засоби захисту шкіри виготовлені з підручних засобів, забезпечують захист шкіряних покривів людини від радіоактивних речовин і біологічних засобів, а в деяких випадках і від краплиннорідких отруйних речовин та інших випарів. В ролі підручних засобів може бути використаний виробничий, побутовий, спортивний одяг.

У вигляді простіших засобів захисту шкіри можливо використовувати виробничий одяг – куртки і брюки, комбінезони, халати з капюшонами, які пошиті з брезенту, вогнезахисної або прогумованої тканини, грубого сукна. Вони можуть не тільки захищати від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів, але також не пропускати деякий час краплинорідкі отруйні речовини. З побутового одягу найбільш придатні плащі та накидки з прогумованої тканини, або відповідно, підготовлений інший одяг. Для того, щоб звичайний одяг захищав від парів і аерозолів отруйних речовин його треба змочити в спеціальному розчині, який готується на підставі мийних речовин або мінеральних (трансформаторне, машинне), чи рослинних (бавовняне, олія) масел.

Однак треба мати на увазі, що інколи звичайний одяг не є повністю герметичним і не ізолює тіло людини від зовнішнього середовища. Тому використовуючи повсякденний одяг для захисту шкіри, необхідно ретельно його загерметизувати. Для цього верхній одяг застібають на всі ґудзики, гачки й кнопки, підняти комір щільно обмотують шарфом або хусткою. Кінці рукавів і штани зв’язують стрічками, куртки чи піджаки заправляють в штани. Одяг обов’язково підпоясують. Посилити захисні властивості звичайного одягу і збільшити його герметичність можна за рахунок деяких змін в його крої і просоченням його спеціальними розчинами.

Для захисту ніг використовуються гумові чоботи та боти, взуття зі шкіри. Для захисту рук користуються гумовими або шкіряними рукавицями.

Цікаво знати! У відсутності індивідуальних засобів захисту шкіри звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозольні отруйних речовин. Для цього треба: 250 – 300 г. мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60 - 70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв. до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Назвіть призначення та будову загальновійськового захисного комплекту ?
2. Які ти знаєш розміри легкого захисного костюму Л-1?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № __23_. Практичний.

ОЦЗ Тема.3-4. Медичні засоби індивідуального захисту.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про медичні засоби індивідуального захисту. Навчити правильно ними користуватись.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Характеристика медичних засобів

2. Види медичних засобів індивідуального захисту

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Характеристика медичних засобів

До медичних засобів індивідуального захисту відносяться: аптечка індивідуальна АІ-2 (мал. 205), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 (мал. 206), перев’язочний пакет індивідуальний „ППІ” (мал.207).

Аптечка індивідуальна АІ-2 призначена для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях, опіках і профілактики від ураження людей радіоактивними отруйними речовинами і бактеріальними засобами.

Вона складається з набору медикамент них засобів (антидот), які запобігають або зменшують дію на організм людини іонізуючих випромінювань, отруйних речовин. Комплект препаратів вкладений в пеналі, розділений по відділам в пластмасовій коробці. Аптечку після отримання необхідно мати при собі (носити в кишені).

В аптечці знаходяться такі засоби.

Відділ № 1 – резервний. При необхідності в ньому буде вкладено шприц-тюбик з протибольовим засобом, який застосовується при переломах, ранах і опіках.

Відділ № 2 – в круглому пеналі червоною кольору знаходиться засіб для попередження отруєння фосфорорганічними речовинами. Приймають по сигналу „Хімічна тривога” перед тим, як одержати протигаз.

Відділ № 3 - у висувному круглому пеналі без кольору знаходиться антибактеріальний засіб № 2. Його приймають при розладі травлення, яке виникає після опромінення.

Відділ № 4 – у двох восьмигранних пеналах знаходяться протирадіаційний засіб № 1. Цей препарат приймають при загрозі опромінення по сигналу „Радіаційна небезпека” по 6 таблеток за один прийом.

Відділ № 5 – в двох однакових чотиригранних пеналах без кольору зберігається протибактеріальний засіб № 1 Приймати його треба у випадку застосування агресором бактеріальних засобів, при виникненні інфекційного захворювання та при пораненнях і опіках як протизапальний засіб.

Відділ № 6 – в чотиригранному пеналі білого кольору знаходиться захисний засіб № 1 калію йодид. Приймати його необхідно щоденного протягом 10 днів після випадання радіоактивних опадів при вживанні свіжого молока. В першу чергу препарат треба давати дітям.

Відділ № 7 – в круглому пеналі блакитного кольору є протиблювальний засіб. Приймати його рекомендується після опромінення, а також при появі нудоти після удару в голову (струс мозку).

Для довідки: необхідно пам’ятати, що дітям до 8 років на один прийом дають ¼ таблетки, дітям до 15 років – ½ таблетки вказаних препаратів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, який дають дітям в повній дозі незалежно від віку.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знезаражування ділянок тіла, одягу, спорядження, на які потрапили краплини рідких отруйних речовин (СДОР) і знезаражують їх шляхом перетворення в нетоксичні або малотоксичні хімічні сполуки. Рідиною з ІПП-8 можна обробити близько 500 см² одягу або відкритих ділянок тіла. При потраплянні краплиннорідких отруйних речовин (СДОР) на відкриті ділянки шкіри і одягу необхідно змочити тампони рідиною з флакона і протерти ними закраплені ділянки тіла і частини одягу, які прилягають до відкритих ділянок шкіри.

Запам’ятай!

Рідина, яка знаходиться в ІПП-8 отруйна і небезпечна при попаданні в очі. Тому шкіру коло очей після обробки необхідно промити чистою водою і обтерти сухим тампоном.

Використані тампони після обробки поверхонь, отруєних речовин (СДОР), не можна розкидати, їх збирають, спалюють або закопують в землю в відведених місцях.

Для довідки: при відсутності індивідуального протихімічного пакета для обробки заражених ділянок тіла можна використати підручні засоби, які застосовуються в побуті: шампуні, мило, пральні порошки. Вказані засоби розчиняють у воді і отриманим розчином змивають отруйні речовини з отруєних поверхонь. Замість тампонів можна використати папір, паклю і інше.

2. Види медичних засобів індивідуального захисту

На сьогодні у спорядження формувань цивільної оборони замість індивідуальних протихімічних пакетів ІПП-8, ІПП-9 поступають індивідуальні протихімічні пакети ІПП-10. Рецептура ІПП-10 має профілактичні якості (нею можна обробляти різні поверхні) до зараження отруйними речовинами (СДОР).

Перев’язочний пакет індивідуальний „ППІ” – складається з бинта шириною 10 см довжиною 7м, двох ватно-марлевих подушечок (17,5х32 см), одна з яких пришита до кінця бинта, а друга може переміщуватися. В пакеті знаходиться шпилька, на чохлі вказані правила користування пакетом. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання стерильних пов’язок.

На чохлі написано правила користування пакетом, порядок розпакування:

• взяти пакет у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу розкрити зовнішній чохол;
• вийняти внутрішню упаковку;
• вийняти шпильку, підколоти її на видному місці до одягу, зняти паперову обгортку;
• розгорнути перев’язувальний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок( тієї, що прикладають до ран);
• утримуючи лівою рукою нерухому подушечку, а правою - голову бинта та рухому подушечку (з боку, пришитого кольоровими нитками), приготуватися до накладання пов’язки;
• накласти пов’язку, прибинтувавши подушечку; кінець бинта закріпити шпилькою;
• При наскрізних ранах рухому подушечку пересувають по бинту на потрібну відстань, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов’язок.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Які медичні засоби індивідуального захисту ти знаєш?
2. Призначення та склад медичної аптечки (АІ-2)?
3. Порядок використання ППІ?
4. Які засоби використовуються для обробки шкіри після зараження отруйними речовинами?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК __24_. Практичний.

ОЦЗ Тема.3-5. Сигнали і порядок оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій. Навчити правильно поводитися під час сигналів ЦО.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Сигнали і порядок оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій

2.Зразки текстів повідомлень цивільної оборони

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Сигнали і порядок оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій

Одним із основних завдань Цивільного захисту є оповіщення керівного складу цент ральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час і постійне інформування їх про існуючу обстановку.

Оповіщення і зв'язок у надзвичайних ситуаціях забезпечується за допомогою єдиної національної системи зв'язку .

Сигнали оповіщення Цивільного захисту, повідомлення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, інформація про дії в умовах надзвичайної ситуації доводяться до працівників підприємств, установ, організацій, населення всіма наявними засобами зв'язку, мовлення, оповіщення (мал.208) Оповіщення організовується відповідним органом Цивільного захисту та надзвичайних ситуацій за схемою, яка затверджується начальником цивільного захисту відповідного рівня.

Система оповіщення Цивільного захисту складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення, локальних та об'єктових систем оповіщення, систем циркулярного виклику.

Оповіщення населення здійснюється за допомогою електросирен, мережі радіомовлення та телебачення. Повідомленням, що передаються територіальними органами Цивільного захисту, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передавати уривчасте звучання елекросирен, наявних на відповідній території, а також радіомовлення, що означає "Увага всім".

За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле та радіомовлення для прийому мовного повідомлення.

Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, якою користується більшість населення в регіоні.

На пунктах управління закладені варіанти текстів для передання повідомлення різних ситуаціях. Правила поведінки населення за сигналами оповіщення Цивільного захисту встановлюються заздалегідь стосовно всього населення, для об'єктів.

Сигнали оповіщення населення в мирний час:

• „Аварія на атомній станції”;
• „Аварія на хімічно небезпечному об’єкті”;
• „Землетрус”;
• „Повень”;
• „Штормове попередження” та інші.

Сигнали оповіщення населення у воєнний час:

• „Повітряна тривога”;
• „Відбій повітряної тривоги“;
• „Радіаційна небезпека”;
• „Хімічна тривога”.

При застосуванні агресором біологічної зброї, населенню буде надана інформація про наступні дії. Успіх захисту населення буде залежати від дисциплінованості, своєчасної та правильної поведінки, суворого дотримання рекомендацій і вимог органів Цивільного захисту.

2.Зразки текстів повідомлень цивільної оборони

Під час повітряній небезпеці.

Під час аварії на хімічно небезпечному об'єкті.

Під час аварії на атомній станції.

Оповіщення населення покладається на оперативних чергових відповідних територіальних органів Цивільного захисту та надзвичайних ситуацій.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Які сигнали оповіщення ти знаєш?

2. Порядок дій за сигналами „Повітряна тривога!”?

3. Як організована система оповіщення про виникнення надзвичайних ситуацій в Україні?

4. Що необхідно зробити почувши сигнал „Увага всім!”?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _25__. Практичний.

ОЦЗ Тема.3-6 Сутність та порядок проведення евакуації населення в районах виникнення надзвичайних ситуацій.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про сутність та порядок проведення евакуаційних заходів та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Сутність та порядок проведення евакуаційних заходів.

2.Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1. Сутність та порядок проведення евакуаційних заходів.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у поза міській зоні.

Сутність цього способу захисту полягає в пересуванні значної кількості людей в населених пунктах та районів, що підпали під вплив великих аварій, катастроф, стихійних лих, зараження території радіоактивними речовинами в мирний час, а також у пересуванні матеріальних запасів та виробничих фондів з категорованих міст в заміську зону при загрозі надзвичайних ситуацій та нападу агресора.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіо активного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кїлометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосе редня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайних ситуацій, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного забруднення навколо атомної електростанції (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило в умовах переведення, за рішенням Кабінету Міністрів України, системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час — у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у ви робництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

У мирний час евакуація населення планується на випадок:

- загальної аварії на атомній електростанції;

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні надзвичайної ситуації здійснюються за рішення місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідного рівня.

Евакуація населення здійснюється організовано та в обмежений термін. Вона повинна розпочатись не пізніше 4-х годин після отримання розпорядження.

Безпосереднє проведення евакуації починається за наказом управлінь і відділів з надзвичайних ситуацій та цивільних заходів після отримання ними розпорядження встановленим порядком. Про початок евакуації населення оповіщається за допомогою підприємств, закладів, ЖЕКів та органів міліції. Після отримання повідомлення громадяни у встановленій термін прибувають у зазначені збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), звідки відправляються в заміську

зону. Для організації приймання і розміщення міського населення , що евакуюється, а також постачання його усім необхідним, створюються приймальні евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти сільських районів .

З прибуттям на приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) евакуйованих розподіляють по населених пунктах, куди вони й прямують. Евакуйоване населення розміщується як в житлових приміщеннях місцевих мешканців, так і в громадських будівлях. Розміщення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи (будинки).

Якщо житлового фонду бракує, евакуйоване населення тимчасово може розміщуватись в наметах, землянках, лісі тощо. У випадку, коли в позаміських районах області неможливо повністю розміс тити все евакуйоване населення, частина його може бути розселена у сільських районах сусідніх областей.

Місцеві органи влади, а також керівники сільськогосподарських та інших підприємств вживають необхідних заходів з працевлаштування та всебічного забезпечення евакуйованого населення.

Евакуація населення може здійснюватись трьома способами:

1. Вивіз населення з використанням всіх видів громадського транспорту (залізничного, водного, автомобільного), а також транспортом індивідуального користування.
2. Вивід населення пішки.
3. Комбінований спосіб, коли масовий вивід населення пішки поєднується з вивозом його всіма видами транспорту.

Автомобільний транспорт, що призначений для евакуації населення формується в автомобільні колони, які закріплюються за маршрутами.

Пішим порядком як правило, евакуація планується на відстань добового переходу (30—40 км). Виведення населення пішки організовується колонами по дорогах, які не використовуються для інших перевезень, або за позначеними маршрутами і колонними шляхами. Чисельність піших колон коливається від 500 до 1000 осіб.

Закінченням евакуації вважається час виведення ( вивезення ) за межі зон можливих руйнувань можливих сильних руйнувань і зон затоплення всього населення, за виключенням працюючих змін, які продовжують роботу в містах.

Організацією проведення евакуаційних заходів займаються начальники і штаби цивільного захисту міста, міських районів і господарських об'єктів. Безпосередньо здійснюють евакуаційні заходи спеціально організовані підрозділи місцевих органів державної виконавчої влади.

2.Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комп лексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей. Вона включає:

- управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, а також стихійного лиха;

- забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами першої необхідності;

- захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення і працевлаштування;

- комунально-побутове обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способів захисту і дій в умовах надзвичайних ситуацій ;

- розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезараження (обеззараження) території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

- підготовка сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках безпосереднього ураження;

- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;

- морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення не сприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші заходи.

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою владою та органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підприємств, установ і організацій.

Цікаво знати: Найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття стала аварія на Чорнобильській АЕС. Ця катастрофа змусили евакуювати населення із понад 1200 міст та сіл, приблизно 135 тисяч чоловік (90 тисяч – в Україні). Близько 1,8 млн. чоловік продовжують проживати на радіаційно-забруднених територіях України. Чорнобильська катастрофа виявила основні помилки, які були допущені на стадії вибору місця для АЕС: густонаселена територія (поблизу м. Києва) та область великого водного басейну (р. Дніпро).

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО.

Питання для закріплення знань.

1. В яких випадках проводиться евакуація населення? Надай приклади евакуації населення яка проводилась в останні часи на Україні?

2. Хто має право оголосити загальну евакуацію населення та в яких випадках?

3. Способи евакуації населення?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _26__. Практичний.

ОЦЗ Тема.4-1 ХАРАКТЕРНІ ВИДИ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про характерні види рятувальних та інших невідкладних робіт Навчити правильно поводитися під час них.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт

2. Порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт

Рятувальні та інші невідкладні роботи - це організована за єдиним планом діяльність органів влади і управління, сил Цивільної оборони в напрямку рятування та надання в короткий термін всебічної допомоги населенню, яке опинилось в осередках ураження, районах стихійних лих, а також запобігання подальших руйнувань та втрат, забезпечення життєдіяльності населення, господарських об'єктів та безпечного проведення по дальших робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження проводяться з метою рятування людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій і створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

Всі роботи в осередку ураження розподіляються на дві частини, а саме:

1. Рятувальні роботи:

2. Невідкладні роботи.

Вони проводяться одночасно.

До рятувальних робіт належать:

- пошук та діставання людей з-під завалів, зруйнованих, пошкоджених, палаючих будівель, завалених сховищ та інших споруд, з осередків радіоактивного та хімічного ураження, з зон сильного задимлення, катастрофіч ного затоплення;

- надання першої медичної допомоги, вивіз уражених з осередків ураження в медичні формування і заклади, на дання першої лікарської допомоги та евакуація їх до лікарні;

- розвідка маршрутів руху та ділянок (об'єктів) робіт;

- локалізація та гасіння пожеж на маршрутах руху та ділянках (об'єктах) робіт;

- подання повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

- вивіз населення з небезпечних місць до безпечних районів;

- санітарна обробка людей, спецобробка техніки та майна і знезараження одягу; дегазація, дезактивація техніки, транспорту і засобів захисту; знезараження території та споруд, продуктів харчування, харчової сировини, води та фуражу.

До невідкладних робіт належать:

Прокладання колонних шляхів та проїздів у завалах і на заражених ділянках; локалізація аварій, що загрожують життю людей або призводять до вибухів, пожеж, додаткових руйнувань і уражень, забезпечення необхідних умов для відновлювання діяльності об'єктів; укріплення або завалення конструкцій, що загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і веден ню рятувальних робіт; локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних та технологічних мережах для забезпечення проведення рятувальних робіт; ремонт і відновлення ушкоджених та зруйнованих ліній зв'язку і електромереж з метою забезпечення рятувальних ро біт.

Ремонт та відновлення пошкоджених захисних споруд для захисту від можливих повторних ядерних ударів агресора.

Рятувальні та інші невідкладні роботи характеризується великим обсягом та обмеженістю часу на їх проведення, складністю обста вин та великим напруженням сил всього особового складу. Вони проводитимуться в умовах руйнувань, пожеж, зараження атмосфери і місцевості, затоплення території та під впливом інших несприятливих умов га обставин.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт утримуються в готовності до дії сили Цивільної оборони. Крім того, на випадок необхідності залучаються інші сили, незалежно від їх відомчої належності (військові підрозділи Міністерства оборони Украї ни, Міністерства Внутрішніх Справ) та добровільні рятівні сили. В окремих випад ках може здійснюватися цілеспрямована мобілізація осіб, що знаходяться у запасі.

Рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться безперервно вдень і вночі за будь-яких погодних умов до повного їх завершення. Безперервність робіт досягається вчасним нарощуванням зусиль, вмілим маневруванням силами та засо бами, вчасною заміною підрозділів, повним забезпеченням їх матеріальними засобами, швидким ремон том і налагодженням пошкодженої техніки.

Способи, прийоми та послідовність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт визначаються залежно від обставин, які склали ся в осередку ураження (характеру руйнувань будівель і споруд, пожеж, аварій на комунально-енергетичних мережах, ступенів радіо активного і хімічного зараження, погодних умов та ін.), а також наявності сил та засобів для проведення робіт.

2.Порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при аварії на атомних електростанціях полягає у вико нанні заходів, до яких відносяться:

- оповіщення населення про аварію і постійне його інформування про
наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;

- використання засобів колективного і індивідуального захисту;

- організація дозиметричного контролю;

- проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні
радіоактивного зараження;

- введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості
(режими радіаційного захисту);

- здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.
Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки. При аварії на хімічно небезпечних районах з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації сильнодіючих отруйних речовин, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник Цивільної оборони об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника . Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник Цивільної оборони об'єкта, а організацією та проведенням медичних заходів — начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:

- бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;

- карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого
начальника;

- санітарна експертиза;

- контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;

- протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.

У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють з метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі міри при обсервації менш суворі, чим при карантині.

Після того, як буде визначено вид збудника, проводиться екстрена профілак тика — застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти прискореній ліквідації осередку ураження.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Які заходи належать до рятувальних та інших невідкладних робіт?

2. Які сили та формування залучаються до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт?

3. Назвіть заходи, які проводяться при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _27___. Практичний.

ОЦЗ Тема.4-2. Система проведення спостереження та контролю за радіоактивним хімічним та бактеріологічним забрудненням.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Порядок проведення спостереження та контролю за радіоактивним хімічним та бактеріологічним забрудненням. Навчити правильно поводитися під час них.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1. Порядок спостереження та контролю

2. Пост радіаційного і хімічного спостереження.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1. Порядок спостереження та контролю

Дозиметричний і хімічний контроль є складовою частиною комплексу заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій і проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань цивільної оборони, робітників та службовців і визначення порядку їхнього використання.

Дозиметричний контроль включає контроль радіоактивного опромінення людей і зараження різних поверхонь.

При контролі радіоактивного опромінення визначається величина поглиненої дози випромінювання людей за час перебування їх на зараженій місцевості.

Контроль опромінення підрозділяється на груповий і індивідуальний. Груповий контроль здійснюється по формуваннях, цехам (бригадам),групам людей з метою одержання інформації про середні дози випромінювання для оцінки і визначення категорій працездатності. Вимірники дози ИД-1 або дозиметри ДКП-50А розподіляються з розрахунку: один на ланку, один-два на групу з 10—12 чоловік або на захисну споруду цивільної оборони. При відсутності таких технічних засобів дози випромінювання можуть бути визначені розрахунковим шляхом.

Індивідуальний контроль необхідний для первинної діагностики ступеня ваги променевої хвороби опроміненого. З цією метою людям видаються індивідуальні вимірники доз ИД-11. У кожній команді, групі, цеху ведеться журнал контролю опромінення і періодично сумарну дозу випромінювання вносять в особисту картку обліку. За даними обліку доз випромінювання командирами формувань, начальниками цехів визначається ступінь працездатності людей, тобто можливість виконання ними своїх професійних обов'язків протягом визначеного часу після зовнішнього опромінення.

Контроль ступеня радіоактивного зараження людей, техніки, устаткування, одягу й інших предметів здійснюється шляхом виміру потужності дози випромінювання (рівня радіації, мр/ч) на поверхні цих об'єктів за допомогою приладів типу ДП-5.

Хімічний контроль проводиться для визначення ступеня зараження СДОР (ОР) засобів індивідуального захисту, техніки, продовольства, води, фуражу, а також місцевості і повітря. На підставі контролю визначається можливість дії людей без засобів індивідуального захисту, повнота дегазації техніки і споруджень, знезаражування продовольства, води й ін.

Хімічний контроль проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР), а також об'єктових і польових хімічних лабораторій.

Вчасно організований і правильно проведений дозиметричний і хімічний контроль допоможе забезпечити збереження життєдіяльності і працездатності людей.

Для спостереження за радіаційною обстановкою на кожному об’єкті народного господарства, в установах та організаціях створюється пост радіаційного і хімічного спостереження.

2.Пости радіаційного і хімічного спостереження.

Пости радіаційного та хімічного спостереження призначаються для:

• визначення орієнтувальних параметрів ядерних вибухів найпростішими засобами та засобами спостереження за напрямком руху радіоактивних хмар;
• своєчасного виявлення радіоактивного, хімічного та бактеріологічного отруєння об’єкта чи міста, надання сигналу оповіщення;
• визначення напрямку руху радіоактивних хмар, отруйних чи сильнодіючих отруйних речовин;
• розвідка ділянок радіоактивного зараження місцевості отруйними чи сильнодіючими речовинами, в районі поста, а також метереологічного нагляду.

У випадку підозри на застосування противником бактеріологічних засобів пости беруть проби в місцях, які мають зовнішні признаки заражень, для відправки їх в лабораторію.

Пост радіаційного та хімічного спостереження , як правило складається з трьох чоловік: начальника поста та двох спостерігачів. Постійне спостереження на посту веде один спостерігач, інший склад поста знаходиться в готовності до виконання задач.

Для захисту особистого складу поста обладнується простіше укриття або готуються захисні споруди. Особистий склад поста забезпечується засобами розвідки та дозиметричного контролю, засобами індивідуального захисту. (При постанові задачі посту встановлюються орієнтири; вказується місце розташування поста та порядок обладнання, район спостереження; порядок дій при ядерному вибуху, виявлення радіоактивного, хімічного зараження, а також при появі ознак бактеріологічного зараження; сигнали оповіщення та порядок підтримання зв’язку з начальником (командиром).

Для своєчасного виявлення застосування противником отруйних речовин, радіоактивних і бактеріальних засобів на посту ведеться безперервне спостереження за діями авіації противника.

Чергові періодично перевіряють наявність забруднюючих та радіоактивних речовин в районі розташування посту приборами ДП-5 (А, Б, В) і ВПХР, особливо після авіаційних нападів противника.

Результати вихідних даних начальник посту записує в журнал і відразу доповідає їх в штаб Цивільного захисту.

При виявленні радіоактивного чи хімічного забруднення черговий спостерігач відразу доповідає начальнику поста.

Форма доповіді може бути такою: „ Товариш Ігнатов, противник в 14.25 двома літаками типу F-4 здійснив поливку отруйних речовин над територією заводу. Хмара отруйних речовин розповсюджується в північно-західному напрямку. Поданий сигнал „Хімічна тривога”. Черговий спостерігач Соколов”.

Після цього спостерігач визначає тип отруйних речовин в районі посту, про результати визначення доповідає начальнику поста і продовжує вести спостереження. Данні спостереження начальник поста повинен записати в журнал радіаційного та хімічного спостереження.

Питання для закріплення знань.

1. Що включає в себе дозиметричний контроль і за допомогою яких приборів він проводиться?
2. Порядок здійснення індивідуального дозиметричного контролю?
3. Для чого призначений пост радіаційного та хімічного спостереження? Якими приборами він повинен бути забезпечений?
4. Форма доповіді при виявленні використання противником ядерної зброї.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

3. Назвіть призначення та будову загальновійськового захисного комплекту ?
4. Які ти знаєш розміри легкого захисного костюму Л-1?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № __28_. Практичний.

ОЦЗ Тема.4-3. Спеціальна обробка та її призначення. Заходи повної та часткової обробки. Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію.

Особиста гігієна в умовах зараження.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Навчити правильно проводити порядок проведення спеціальної обробки.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Проведення спеціальної обробки

2.Порядок проведення часткової санітарної обробки

3.Порядок проведення повної санітарної обробки

4.Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезинфекцію

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Проведення спеціальної обробки

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає: санітарну обробку особового складу, дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію.

Санітарна обробка - ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.

Дезактивація - знищення радіаційних речовин із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація - знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезінфекція - знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об'єктах, які були заражені.

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань.

2.Порядок проведення часткової санітарної обробки

Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли вста новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.

Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.

При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення радіаційних речовин з відкритих частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спорядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.(мал. 209).

При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження загальновійськовий захисний комплект не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути радіаційних речовин з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

- знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

- не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;

- обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.

- знімають протигаз і старанно миють водою обличчя; - прополоскують рот і горло.

Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.

- при зараженні краплиннорідкими отруйних речовин необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання.

Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно проти рають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з індивідуального протихімічного пакету обробляють маску протигаза. При відсутності індивідуального протихімічного пакету для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

Замість індивідуального протихімічного пакету можна також користуватися 3% розчином перекису водню та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).

У жодному випадку не можна-користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (отруйних речовин розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).

3.Порядок проведення повної санітарної обробки

Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу.

Мета обробки - повне знезаражування від радіаційних речовин, отруйних речовин, і бактеріологічних засобів одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).

Обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.

При забрудненні краплиннорідинними отруйними речовинами необхідно негайно провести часткову санітарну обробку; наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження отруйних речовин і необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін.

При зараженні бактеріологічними засобами повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі дії бактеріологічного забруднення , незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна са нітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов'язково проводиться дезінфекція забруд неного одягу чи його заміна.

Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання (мал. 210).

4.Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезинфекцію

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів.

Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками (хлорне вапно).

Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні отруйних речовин із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються пральні порошки та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками отруйні речовини не знешкоджуються, а розчиняються і ви даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, газ, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.

Фізичний засіб заснований на випаровуванні отруйних речовин з зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Прово диться за допомогою теплових машин.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбі нованим способами.

Хімічний спосіб - знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами -  основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і перед бачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Що таке спеціальна обробка і для чого вона проводиться?

2. Порядок проведення неповної санітарної обробки.

3. Які ти знаєш способи проведення дегазації?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № _29__. Практичний.

ОЦЗ Тема.4-4. Заходи безпеки при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про заходи безпеки при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт. Навчити правильно поводитися під час них.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Заходи безпеки при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Заходи безпеки при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Руйнування і пожежі на об'єктах, пошкодження мереж комунально-енер гетичного господарства, можливі зараження сильнодіючими отруйними речовинами викличуть необхідність суворо дотримуватися заходів безпеки та правил поведінки в зонах зараження.

Під час землетрусу, якщо перші поштовхи застали вас у будинку, то ті, хто знаходився на перших поверхах, повинні негайно взяти молодших дітей і з ними вибігти на вулицю. У вашому розпорядженні не більш 15—20 с. Проживаючі на другому і наступному поверхах повинні встати в дверних і балконних прорізах, пригорнувши до себе дітлахів. Можна скористатися кутами, утвореними капітальними стінами. Ці місця найбільш міцні, тут більше шансів залишитися непошкодженими. Ні в якому разі не можна стрибати з вікон, з балконів у більшості випадків це приводить до трагічних наслідків.

Як тільки поштовхи припиняться, негайно залишіть приміщення. Не користуйтеся ліфтами — у будь-який момент вони можуть застрягти.

Не заходьте в ушкоджений будинок. Пам’ятайте, після першого можуть бути повторні поштовхи. Поштовхи звичайно повторюються через кілька годин, а іноді і кілька діб.

Не користуйтеся запальничками, сірниками, свічками. При витоку газу з ушкоджених комунікацій відкритий вогонь приведе до вибуху і додаткових жертв.

Може трапитись, що перші поштовхи застали вас на вулиці. Негайно відійдіть від будинків і споруджень, високих заборів і стовпів — вони можуть зруйнуватися.

У момент руйнування або ушкодження будинків небезпеку представляють не тільки падаючі стіни і перекриття, а також розлітаються цеглини, стекла, димарі, карнизи, ліпні прикраси, балкони, освітлювальні пристрої, вивіски.

Якщо ви побачили травмованих дітей, відразу надайте їм першу допомогу.

При загрозі затоплення робота шкіл і дошкільних установ припиняється. Дітей відправляють додому або переводять у безпечні місця. Може бути прийняте рішення про евакуацію з небезпечної зони, тоді в першу чергу вивозять дітей з дитячих установ і лікарень. Якщо цього зробити не вдалося, треба піднятися на верхні поверхи будинків, на горища, а в міру підйому води — і на дахи. На засоби, що плавають, необхідно входити по одному, ступаючи на середину настилу. Під час руху забороняється мінятися місцями, сідати на борти, штовхатися. Після причалювання один з дорослих виходить на берег і тримає човен за борт доти, поки всі діти не зійдуть на сушу.

По можливості необхідно скористатися підручними засобами — бочками, колодами, дерев'яними щитами і дверима, уламками заборів, автомобільними камерами й іншими предметами, здатними удержати на воді. Обов'язково поруч повинний бути дорослий.

Буревій, шторм, смерч — усе це явища, викликані дією вітру великої руйнівної сили, високої швидкості і значної тривалості. Ураганний вітер руйнує міцні і зносить легкі будівлі, валить стовпи, вириває з коренями дерева, обриває мережі, ушкоджує транспортні магістралі. Метеослужба досить вірогідно прогнозує ці явища, попереджає про швидкість і напрямок просування.

Після передачі по радіо штормового попередження з будинків виходити не рекомендується. Не підходьте до вікон — можна одержати поранення осколками скла, що розлітається. Краще стати в простінок або відійти в коридор. Для захисту можна використовувати міцні меблі — письмовий стіл, шафу, парту. Як показала практика, самими безпечними місцями в таких випадках є підвали, внутрішні приміщення перших поверхів цегельних будинків.

Не можна виходити на вулицю відразу після ослаблення вітру: через кілька хвилин поривши може повторитися.

Запам’ятайте! Найчастіше в такій ситуації діти одержують травми від осколків скла, шиферу, черепиці, шматків дахового заліза, зірваних дорожніх знаків, предметів, що зберігаються на лоджіях і балконах.

Заборонено торкатися або ставати на обірвані проводи — вони можуть бути під струмом.

Пожежі можливі усюди — на підприємствах, на об'єктах сільського господарства, у навчальних закладах, у шкільних установах, у житловому секторі.

Украй небажано виходити через зони вогню і диму, треба шукати більш легкі і безпечні шляхи. Якщо неможливо скористатися сходовими клітками, спробуйте спуститися на ліфті або через вікно, балкон, лоджію, до яких подаються автомобільні підйомники, висувні і приставні сходи. У крайньому випадку з перших поверхів звичайно опускаються на землю за допомогою міцної мотузки або зв'язаних простирадл.

Якщо ви відшукали в палаючому приміщенні дитину, що може сама пересуватися, треба накинути на неї зволожене простирадло, скатертину, ковдру і взявши за руку, вивести в безпечне місце. Рот і ніс закрити мокрою хусткою, шарфом, косинкою. Якщо дитина знепритомніла, узяти її на руки і негайно виходити з зони вогню і диму.

У тому випадку, коли зайнявся одяг, необхідно якомога швидше накинути на неї мокре або навіть сухе покривало і щільно пригорнути її до тіла, щоб перекрити доступ повітря і зупинити горіння. Необхідно стежити, щоб дитина в палаючому одязі не побігла тому, що полум'я тільки підсилиться. Заборонено гасити одяг за допомогою вогнегасника — може відбутися хімічний опік.

У сильнозадимлених приміщеннях негайно розкривають вікна і двері для провітрювання. Працювати в такій обстановці треба невеликими групами (2—4 чіл.), пересуваючись по ділянках з відносно гарною видимістю — поблизу вікон і дверей, дотримуючи якої-небудь стіни.

Під час аварії з викидом (розливом) СДОР та виникненні небезпеки хімічного зараження найкраще надягти протигаз і укритися в найближчому сховищі. Але не завжди це можливо. Імовірніше всього, прийдеться виходити з зони зараження.

Рухаючись до виходу, надягніть на себе шапочку, верхній одяг, краще плащ, застебніть усі ґудзики, взуйте гумові чоботи, шию обв'яжіть шарфом, рот і ніс прикрийте ватно-марлевою пов'язкою, попередньо змочивши її у воді або у 5% розчині лимонної кислоти при викиді аміаку або в 2%розчині питної соди при викиді хлору. Тільки в такому вигляді можна виходити на вулицю і рухатись в безпечний район.

Часу для цього дуже мало. Хмара СДОР рухається зі швидкістю вітру. При вітрі в 1 м/с отруйні речовини за 10 хв. просунуться на 600 м, а при ледве більшій силі — до кілометра.

Якщо не було зазначено, куди виходити, або ви не почули, зону можливого зараження варто рухатись в напрямку, перпендикулярному рухові вітру. Ні в якому разі не можна ховатися в підвалах, ярах і балках. Багато отруйних речовин, як, наприклад, хлор, сірководень, бензол, важче повітря, стеляться по землі, затікаючи в низинні місця.

Якщо ж укритися в сховище або вийти з зони зараження не вдалося, залишайтеся у будинку, але щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні отвори. Вихідні двері закрийте щільною тканиною, ковдрою. Щілини у вікнах і стиках рам заклейте звичайним папером, плівкою, лейкопластиром, щоб виключити проникнення СДОР у приміщення.

Якщо вам здається, що ви все-таки одержали дозу СДОР, припиніть будь-які фізичні навантаження, приймайте у великій кількості теплі чай, молоко, та обов'язково покажіться лікареві.

Одержавши повідомлення про аварію на атомній станції, необхідно надягнути на себе респіратор або протигаз і укритися в захисній споруді. Якщо такої можливості немає, залишитися в квартирі (будинку), але терміново закрийте вікна, двері, кватирки, вентиляційні отвори, заклейте щілини у вікнах. На вулицю виходити заборонено. Приймати їжу слід тільки в закритих приміщеннях. Руки мити з милом, рот полоскати 0,5% розчином питної соди.

Якщо доведеться на якийсь час залишитися в забрудненій зоні, то для медичної профілактики протягом перших семи днів щодня приймайте по одній таблетці (0,125 гр.) йодистого калію. У разі відсутності таблеток йодисту настойку можна приготувати самому: три — п'ять крапель 5% розчину йоду на склянку води. Приймати краще рівними частинами тричі на день.

Перед виходом з будинку вдягайтеся так само, як і при виході з зони ймовірного зараження СДОР.

Після прибуття в безпечний район усі дорослі і діти обов'язково проходять повну санітарну обробку. Вона проводиться в місцевих лазнях, душових павільйонах, санітарних пропускниках або на спеціально організованих для цього санітарно-обмивальних пунктах.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Назвіть заходи безпеки при виконанні робот після землетрусу?
2. Які заходи включає медична профілактика при радіаційному забрудненні місцевості?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № __30_. Практичний.

ОЦЗ Тема.5-1. Організаційна структура цивільного захисту навчального закладу. Невоєнізовані формування цивільної оборони навчального закладу, їх призначення та застосування. Дії невоєнізованих формувань навчального закладу за сигналами цивільної оборони.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета: Розповісти про невоєнізовані формування цивільної оборони навчального закладу, їх призначення та застосування.. Навчити діям невоєнізованих формувань навчального закладу за сигналами цивільної оборони..

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку

1.Організаційна структура цивільного захисту навчального закладу

2. Невоєнізовані формування цивільної оборони навчального закладу, їх призначення та застосування.

3. Дії невоєнізованих формувань навчального закладу за сигналами цивільної оборони.

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1.Організаційна структура цивільного захисту навчального закладу

Цивільний захист в навчальних закладах організовується за принципом, що і на об’єктах народного господарства, але з навчальною метою. Начальником Цивільного захисту навчального закладу (школи, технікуму, професійно-технічного училища) є його директор. Склад поста радіаційного і хімічного спостереження і його оснащення розглядалися раніше. До складу рятувальної групи входять такі ланки: ланка розвідки, ланка пожежегасіння, ланка рятувальників, ланка надання першої медичної допомоги.

Штаб Цивільного захисту розробляє документи й організовує проведення заходів із цивільного захисту.

З різноманітних завдань, які будуть вирішуватись в навчальному закладі при виникненні надзвичайних ситуацій необхідно відмітити найбільш головні:

• доведення інформації штаба цивільного захисту про надзвичайну ситуацію до викладачів та учнів;
• своєчасне забезпечення засобами індивідуального захисту;

- організація і проведення екстреної профілактики учнів та уражених, ведення рятувальних та інших невідкладних робіт ( локалізація та гасіння пожеж, розшук та вилучення уражених з завалів, будівель які обхвачені полум’ям, надання само- і взаємодопомоги і проведення часткової санітарної обробки, а також при наявності у викладачів та дітей травм та опіків організація негайної евакуації всіх учнів з осередку ураження, організація їх життєзабезпечення в районі евакуації).

В обстановці надзвичайної ситуації як правило викладач (класний керівник) виступає в якості командира формування, яке складається з групи учнів даного класу з призначенням старших груп.

Діяльність формувань Цивільної оборони визначається рядом основних завдань:

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2. Оповіщення населення про погрозу й виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

4. Організація й проведення рятувальних робіт у районах нещасть і вогнищах поразки.

5.Навчання населення правилам застосування засобів індивідуального захисту й поводження в надзвичайних ситуаціях.

Із завдань видно, що ГО виконує найвищою мірою гуманну роль у нашім житті. Завдання безпеки - це завдання й самого населення. Звідси випливає необхідність у вивченні відомостей, правил, дій і норм даної дисципліни в навчальних закладах.

2. Невоєнізовані формування цивільної оборони навчального закладу, їх призначення та застосування.

Структура ГО в школах організується по тимі ж принципам, що й на промислових об'єктах, але з навчальною метою. Начальником ГО школи є директор. Він очолює роботу штабу ГО школи (мал. 124).

Рис. 124. Схема організаційної структури цивільної оборони школи.

Структура ЦО в школах організується по тимі ж принципам, що й на промислових об'єктах, але з навчальною метою. Начальником ЦО школи є директор. Він очолює роботу штабу ЦО школи (мал. 124).

3. Дії невоєнізованих формувань навчального закладу за сигналами цивільної оборони.

Пост радіаційного й хімічного спостереження - основне джерело інформації про зараженість місцевості й повітря радіоактивними речовинами й ОВ.

Група рятувальників займається пожежогасінням і виносом потерпілих зі школи. Надає допомогу в евакуації слабких і хворих дітей.

Група громадського порядку несе службу по охороні місць базування школи в евакуації.

Ланка по обслуговуванню притулку підтримує порядок, виконує господарські роботи, забезпечує харчування учнів, як в укриттях, так і в евакуації.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Хто є начальником цивільного захисту навчального закладу?
2. Які завдання вирішує штаб цивільного захисту в навчальному закладі?
3. Які невоєнізовані формування створюються в навчальному закладі при виникненні надзвичайних ситуацій?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.

УРОК № __31_. Практичний.

ОЦЗ Тема.5-2. Практичні дії учнів навчального закладу при виникнення надзвичайних ситуацій.

Навчальна група: _____________

Час:__________________________

Місце:________________________

Мета:. Навчити практичним діям учнів навчального закладу при виникнення надзвичайних ситуацій

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.

План уроку.

1. Що повинні знати і вміти учні стосовно Цивільної Оборони.

2. Практичні дії учнів навчального закладу при виникнення надзвичайних ситуацій

Хід уроку

I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Розповідь вчителя.

1. Що повинні знати і вміти учні стосовно Цивільної Оборони.

Вивчаючи розділ «Цивільна оборона», учні повинні зрозуміти, що мова йде про життя людини. Тому вони повинні знати:

- дії по сигналах «Увага всім!»;

- місце евакуації з будинку;

- що потрібно брати із собою при евакуації;

- дії при пожежі, повені, травмі;

- телефони служб 01, 02, 03 і 04.

Повинні вміти:

- користуватися протигазом;

- робити ПМП потерпілим;

- переносити пораненого;

- робити штучну вентиляцію легенів;

- проводити непрямий масаж серця;

2. Практичні дії учнів навчального закладу при виникнення надзвичайних ситуацій

Дії під час виникнення надзвичайних ситуацій

Особливість проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в навчальному закладі в тому, що вони повинні проводитись з часу отримання сигналу про небезпеку та початку дії і до повного їх завершення.

Весь цикл рятувальних робіт в навчальному закладі може розділитись на два етапи:

- перший етап – з часу отримання сигналу про небезпеку до прибуття в район небезпеки рятувальників (формувань цивільної оборони);

- другий етап – з часу прибуття формувань цивільного захисту та до виконання ними поставлених завдань, а саме вивозу (виводу ) всіх учнів в безпечну зону і евакуацію поранених в лікувальні заклади.

На першому етапі рятувальні роботи організує начальник цивільного захисту навчального закладу (директор школи), виконує їх педагогічний колектив сумісно з створеними формуваннями школи.

Наприклад, при виникненні пожежі начальник штабу цивільного захисту повідомляє про надзвичайну ситуацію в штаб цивільного захисту району, викликає „швидку допомогу”, пожежні підрозділи, міліцію, організує збір інформації та гасіння пожежі. Складом рятувальної групи проводиться рятування учнів з під завалів. Ланка надання першої допомоги організує допомогу пораненим.

Завдання створених невоєнізованих формувань:

Ланка зв’язку. Керівником ланки призначається любий викладач. Із складу ланки призначаються чергові біля телефону та посильний. Ланка зв’язку має завданням оповіщення викладацького складу та учнів про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, передача сигналу структурам цивільного захисту міста (району), підтримка засобів зв’язку у стані постійної готовності, забезпечення штабу цивільного захисту навчального закладу засобами зв’язку.

Команда по забезпеченню громадського порядку. Керівником призначається робітник навчального закладу, який відповідає за охорону об’єкту. На команду покладаються завдання по забезпеченню охорони навчального закладу, підтримання порядку у випадках надзвичайних ситуацій, надання допомоги керівництву навчального закладу при евакуації.

Команда протипожежної служби повинна приймати участь у розробці протипожежних профілактичних засобів та проводити контроль за їх виконанням, забезпечувати у постійній готовності до використання засоби пожежегасіння, приймати активну участь в локалізації та гасінні пожежі, надавати допомогу в проведенні спеціальної обробки території.

Медична служба організується на базі медичного пункту навчального закладу. Вона повинна організовувати і проводити санітарно-гігієнічні та профілактичні заходи, надавати медичну допомогу ураженим і евакуювати їх у лікарні, проводити часткову санітарну обробку уражених.

Ланка протирадіаційного і протихімічного захисту повинна організовувати видачу засобів індивідуального захисту, проводити контроль за радіаційною і хімічною обстановкою в навчальному закладі та на його території, станом сховищ та укриттів, проводити заходи по ліквідації наслідків радіаційного та хімічного зараження.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Питання для закріплення знань.

1. Назвіть заходи безпеки при виконанні робот після землетрусу?
2. Які заходи включає медична профілактика при радіаційному забрудненні місцевості?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» Новокрещенний Г.А.